Продовження рубрики «Зеновія Франко. Повернення із забуття…»
Продовження рубрики «Зеновія Франко. Повернення із забуття…»
Другого вересня 1950 року Зеновія одружилася з Павлом Юрачківським, випускником фізичного факультету Львівського університету. Шлюб було зареєстровано у Львові. У цьому шлюбі народилися два сини: Юрій (1951р. н.) і Андрій (1958р. н.). Чоловік свідомо віддав роль глави сім’ї дружині. Домашнім господарством займався переважно він.
«Мама жила більше громадським життям, середовищем якого була національно свідома громада Києва. Вона особисто знала Дзюбу, Стуса, Чорновола, Світличного і багатьох інших дисидентів. Вихованням дітей батьки займалась мало, і це найкраще, що вони могли для нас зробити. Однак була в їхньому вихованні річ, притаманна тільки нашій родині. Коли мені було 8 – 9 років, мама по неділях читала мені Франкові поеми. Спочатку для дітей – “Лис Микита”, “Абу Касимові капці”, “Коваль Бассім”, а потім і для дорослих − “Іван Вишенський”, “Мойсей” і “Похорон”. Перші три мені сподобались, але не більше, мабуть тому, що я вже це переріс. А от інші три справили колосальне враження, особливо “Похорон” – Андрій Юрачківський.
На фото Зеновія з чоловіком Павлом, синами Юрієм та Андрієм та батьком Тарасом Івановичем.
Останні коментарі