Іван Франко та Міжнародний День захисту дітей

Що означають такі слова: сюпцяти, чіча, паяти, бицьо, тосяти? В кого маленькі дітки чи внуки з легкістю можуть пояснити значення цих слів. Але згодом і вони забувають, якщо не записали на відео, цей період зростання їхніх чад. Чому ми сьогодні про це згадуємо, саме в Міжнародний день захисту дітей? Тому що музей отримав у подарунок від нашого знаного на Дрогобиччині краєзнавця, заслуженого вчителя України Петра Сов’яка, його авторську книжечку «Словничок дитячих слів (Франкового краю)», яка нещодавно вийшла у видавництві «Посвіт».

Дуже цікавий вступний розділ, де автор аналізує, як же дитина починає спочатку «гуторити», а потім переймати рідну мову батьків, які з нею спілкуються. Також Петро Сов’як опрацював статтю Івана Франка «Дітські слова в українській мові» (том 26, НД, Київ, 1980 р. с. 123).

Зокрема, Франко писав: «Тота первісна бесіда (мова) [коли мож її назвати бесідою] мусила складатися з самих безв’язних викриків, слідуючих по собі без ніякого логічного зв’язку…»

Далі Іван Франко стверджував, що «спочатку кожна людина видавала тільки такі звуки, які їй виривалися з голосниці. Якраз вони згодом стали отим капіталом, з якого постала така мова, якою нині користуємось». Також Іван Франко висловив ще й таку думку: «Може бути, що в інших бесідах таких відрубних дітських слів дуже мало, або що вони нічим не відрізняються від звичних слів людових. Зате у нас слів спеціально дітських досить 6агато й таких останків первісної звукової мови».

Іван Франко чудово знав багато європейських мов, а німецьку бездоганно. Щоправда, нічого не сказав про наявність у ній суто дитячих слів. Ми можемо стверджувати, що таких слів там майже нема, їх дуже мало й в інших слов’янських мовах. Нема й у латинській. Це свідчить про давність української мови. Свою мову німці одержали немовби в готовому вигляді, бо нема в них того первинного перехідного етапу. Це також стосується всіх слов’янських мов. Адже всі дитячі слова, які в них є, насправді українського прадавнього походження або потрапили туди від асимільованих українців.

Іван Франко у своїй статті наводить словничок слів, які вживали в його рідному селі. Усі вони також є і в рідному селі Петра Сов’яка – Лішні. Він лише доповнив Франків доробок словами, записаними в селі Лішня.