Море квітів і вінків лягають до пам’ятників Іванові Франку як вияв любові народу до свого славетного співця.
Море квітів і вінків лягають до пам’ятників Іванові Франку як вияв любові народу до свого славетного співця. Гордо і велично стоїть Каменяр і полонить душі тих, хто покладає квіти до ніг поета, тих, хто вивчає та досліджує його творчість. Переглядаючи «Книгу для запису вражень відвідувачів музею Івана Франка» за 1966 р., зустрічаю запис: «Сьогодні, в день відкриття пам’ятника І.Я.Франка в місті Дрогобич, ми відвідали музей І.Франка у цьому селі…»,- учасники літературного гуртка м. Судова Вишня.
В рік 110 літнього ювілею Каменяра, пам’ятник було встановлено і в рідних Нагуєвичах (серпень 1966 р.) на тому місці, де стояв споруджений у 1949 р. Автор – скульптор Євген Дзиндра. І в жовтні цього ж року в Дрогобичі, місті де навчався в нормальній школі отців Василіан, де за кінчив гімназію.
Каменяр прийшов сюди, де пройшла його юність, де вперше на папір лягали проби його пера, прийшов 9 жовтня 1966 року, щоб залишитись назавжди. Скульптори Я. Чайковський, В. Одрехівський, Е. Мисько, архітектор Я. Новаківський щиро, з любов’ю вдихнули життя у свій задум.
На відкритті пам’ятника із хвилюючою промовою виступив голова правління Спілки письменників України Олесь Гончар: «Хай вічно квітує в людських серцях Франкове слово, його безсмертне ім’я». Гостями свята були учасники Пленуму Спілки письменників України та ювілейної сесії Академії наук УРСР, з Росії (Марія Комісарова, Михайло Львов, Олексій Дейч, Ілля Бражнін), Азербайджану, Туркменистану, Молдавії, Казахстану, представники Прибалтійських республік та інші.
З Дрогобича всі прибули до Нагуєвич, де навпроти садиби Якова Франка було встановлено камінь із написом, що тут буде побудовано музей.
Вашій увазі пропоную кілька записів із «Книги для запису вражень відвідувачів музею Івана Франка» 1966 року.
Останні коментарі