Майстер-клас «Святкова майстерня». В садибі І. Франка всі різдвяні прикраси виготовлені власноруч

В середу, 28 грудня, в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбувся цікавий і водночас корисний захід – майстер-клас «Святкова майстерня». Співробітники музею власноруч виготовляли новорічні різдвяні прикраси.

Звичайно, в наш час придбати новорічну прикрасу простіше в крамниці чи супермаркеті. Та все ж набагато цікавіше виготовити оригінальну іграшку власними руками, вклавши в неї часточку своєї душі та проявити фантазію. Ось і сьогодні, виготовлені з любов’ю вироби, прикрасили садибу Івана Франка, створивши новорічно-різдвяний настрій. Так, 2022 рік видався надзвичайно важким для всіх нас, але після найтемнішої ночі завжди настає світанок. І, очікуючи нового дня, ми готуємось зустрічати Різдво Христове з надією, що настане перемога і наші захисники повернуться в рідні домівки, де їх чекають.

Довідково.

Передноворічне прикрашання будинків жителями європейських країн відомо ще з часів середньовіччя, для цього використовувалися і гілки хвойних дерев, аромат ефірних масел який поширювався по всьому приміщенню. Звичай приносити додому не гілки, а цілу ялинку або сосну, і прикрашати її з’явився в Європі тільки в XVI столітті, ялинку тоді стали називати «різдвяним деревом» – у жителів європейських країн вона дотепер асоціюється не з Новим роком, а з Різдвом Христовим.

У старі добрі часи всі ялинкові прикраси були символами, кожне з яких несло глибокий сенс з релігійним підґрунтям. Так, здавалося б, солодкі вафлі – всього лише смачне частування, але вони, розвішані на гілках зеленої ялинки, були нагадуванням про прісний хліб, який церква в усі часи використовувала для причастя. До середини XVIII століття ялинка прикрашалася тільки їстівними «прикрасами»: яблуками, горіхами в золотих папірцях, іншими фруктами та солодощами, пастилою і медовими пряниками. І тільки, починаючи з другої половини XVIII століття, з’являються перші «неїстівні» ялинкові прикраси. На цьому етапі вони ще були примітивними, в кожній родині вони виготовлялися своїми руками з паперу, яєчної шкаралупи і ялинових шишок, покритих напиленням. Незабаром з’являються і перші іграшки, виготовлені майстрами, це були фігурки з латуні і карбуванням, що зображують, головним чином, казкових фей і невинних янголят.

До кінця XVIII століття для прикраси різдвяної ялинки стали використовувати блискучі сріблясті зірочки, різні паперові квіти. Перші ялинкові кулі, так добре знайомі нам сьогодні, з’явилися тільки в 1848 році, а їх батьківщиною став містечко Лауша, розташований в Тюрінгії.

Новорічні прикраси того часу, або привезені із Німеччини або зроблені по їхніх технологіях місцевими майстрами. Їх продавали у нечисленних магазинах. У Києві найбільшим був магазин Івана Кордеса, заснований ще в 1834-му. Ціни там зашкалювали. Скажімо, набір звірят з так званого дрезденського картонажу, прикрашеного золотистою або сріблястою обгорткою коштував від 5 до 10 рублів. Скляні – в кілька разів дорожче.

Окрім їстівних прикрас, фігурок звірят на ялинці обов’язково були Віфлеємська зірка із шістьма кінцями на верхівці та янголи із паперовими обличчями, адже святкувалося Різдво. До початку XX століття лиця стали робити опуклими, з картону, пізніше – порцеляновими. Були прикраси і з вати, накрученої на дротяний каркас: так оформляли фігурки дітей, янголят. На ялинках розвішували бутафорські фрукти з пап’є-маше та оксамиту.

Сьогоднішній захід в ДІКЗ «Нагуєвичі» організувала та провела наукова співробітниця музею Любов Плюйко.