Науковці ДІКЗ «Нагуєвичі» взяли участь у засідання сесії Дрогобицького осередку НТШ

В п’ятницю, 24 березня, після деякої перерви в музеї «Дрогобиччина» відбулося засідання наукової сесії дрогобицького осередку Наукового товариства ім. Шевченка, присвячене 150-річчю НТШ та пам’яті професора Михайла Шалати.

Відкрив його голова товариства Леонід Тимошенко. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять наших воїнів та мирних українців, які загинули у війні з московським агресором.

З вітальним словом до учасників засідання звернулася директор музею Алла Гладун. Опісля голова надав слово доповідачам.

З першою доповіддю «Михайло Шалата – видатний український вчений, краєзнавець, громадський діяч» виступила професор, доктор філологічних наук Галина Сабат. Вона розповіла про величезний вклад професора Шалати не тільки, як викладача Дрогобицького педагогічного університету, але й, як науковця, публіциста, поета, громадського діяча. Завдяки його ініціативі та зусиллям в Дрогобичі встановленні пам’ятники Іванові Франку в 1966 році, Тарасові Шевченку в 1991 році. Жодна подія національного відродження в нашому місті не залишалася поза увагою Михайла Шалати. Тому на засіданні НТШ було прийняте рішення увіковічити пам’ять професора Шалати у вигляді меморіальної дошки на стінах філологічного факультету, в стінах якого він пропрацював не один десяток років, незважаючи на незрозумілий пересічному дрогобичанину супротив керівництва деканату факультету. І хоч в обговоренні декан Петро Мацьків спробував навести якісь аргументи у своє виправдання, мовляв тут працювали багато викладачів, яких потрібно відзначити, його доводи були наскільки примітивними, що викликали ще більший гнів присутніх. Адже постать Михайла Шалати заслуговує на більше.

Із наступною доповіддю «Гуманітарні науки і війна» виступив доктор педагогічних наук, професор кафедри історії України Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Микола Галів. Він акцентував увагу на завданнях істориків, науковців, які стоять в реаліях сучасності, а саме боротьби проти споконвічного ворога, яка триває вже не одне століття.

Надзвичайно цікавою була доповідь професора, доцента кафедри загальної історії історичного факультету Леоніда Тимошенка «Незнані сторінки історії Дрогобича XVIII ст.: поет Михайло Кобрин, пом’яник Воздвиженської церкви (1775-1823 р.р.)». Вперше слухачі могли почути віднайдений вірш Михайла Кобрина, який прозвучав у виконанні студентського декана історичного факультету Олі Клиси. Доповідач, на основі досліджень, проаналізував стан справ у двох сусідніх парохіях – Святоюрській та Воздвиженській. Яка причина, що у Воздвиженській віднайдено два пом’яники?

Хто такий Богдан Лепкий знають багато. А ким є Андрій Лепкий – напевно одиниці. Саме з доповіддю «Подружжя Андрія і Ольги Лепких з Франкової Каліфорнії. Життєва драма та внесок у світову культуру, повернення на Батьківщину» виступив доцент, кандидат історичних наук, директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак. Він розповів про історію життя не лише родини Лепких, Іванчуків, але й практично усієї української інтелігенції, духовенства початку ХХ століття. Їх без перебільшення можна назвати елітою українства того часу. На жаль, радянський режим цинічно забороняв подібні прояви, тому ми пожинаємо плоди цієї тоталітарної машини. Ми лише зараз, завдяки зусиллями наших істориків відкриваємо для себе такі постаті.

Також на завершення засідання Богдан Лазорак презентував третій том книжки «Садиба Франка. Науковий збірник заповідника «Нагуєвичі», в якій на 936-ти сторінках опубліковані наукові праці багатьох науковців, істориків, дослідників.

Книжка доступна в мережі Інтернет, на сайті ДІКЗ «Нагуєвичі»: https://kamenyar.info/sadyba-franka-naukovyj-zbirnyk-naguyevychi-knyga-tretya/