ОСОБОВА ПАПКА ЯРОСЛАВА ОЛЬХОВОГО, ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ІСТОРІЇ МУЗЕЮ І ЗАПОВІДНИКА ІВАНА ФРАНКА В НАГУЄВИЧАХ.

В архіві Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» маємо унікальну архівну справу, з особисто написаною автобіографією, старшого наукового працівника Ольхового Ярослава Ілліча, відомого краєзнавця, активного громадського діяча, “батька дрогобицької демократії”, багаторічного наукового дослідника життя та творчості Івана Франка. Подаємо коротку біографію та інформацію про трудову діяльність відповідно до особової справи та трудової книжки Ольхового Я.І.

Ольховий Ярослав Ілліч
(18.11.1924 – 29.07.2013)
Посада: старший науковий працівник.
Каденція: 24 травня 1993 р. – 5 травня 2010 р.
Коротка біограма: народився 18 листопада 1924 року у м. Борислав Львівської області. У 1938 р. закінчив загально-освітню семирічну школу у м. Дрогобич. Вибух Другої світової війни, російська та німецька окупації, арешт, довголітнє ув’язнення (з 1944 по 1956 рр.) перешкодили здобути належну освіту. Після звільнення, 7 серпня 1956 року, з чималими труднощами, був прийнятий на посаду техніка-інвентаризатора у Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації, де пропрацював до 1961 року. З 1957 по 1962 рр. навчався у Чернівецькому будівельному технікумі на відділенні промислового та цивільного будівництва. З 2 вересня 1961 року прийнятий на роботу у будівельну групу Дрогобицького конструкторсько-технологічного бюро харчової промисловості на посаду техніка, з 1962 р. переведений на посаду інженера за хороше виконання службових обов’язків та якісне виконання робіт. У 1967 р. затверджений на посаді старшого інженера відділу будівельного проектування Дрогобицького проектно-конструкторського бюро, з 1971 р. переведений на посаду конструктора, а з 1972 р. – на посаду старшого інженера будівельного сектору. У 1971-1972 рр. пройшов річні курси з ландшафтного озеленення і квітникарства у Всеросійському Товаристві охорони природи м. Москви та здобув кваліфікацію спеціаліста з озеленення та квітникарства. З 8 січня 1974 р. прийнятий на постійну роботу на посаду інженера-інвентаризатора у Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації, де пропрацював до 1 вересня 1974 р. З 9 квітня по 25 грудня 1974 р. працював садівником у трускавецькому санаторії «Кристал». У січні 1975 р. прийнятий у Дрогобицьке відділення комплексного обладнання нафтопромислів (згодом перейменоване на Державний науково-дослідний і проектний інститут нафтової промисловості), де пропрацював на посаді інженера 10 років до 1985 р. З 1978 по 1980 рр. навчався у Дрогобицькому міському народному університеті «Скарби народу», де йому була присвоєна кваліфікація лектора. З 3 червня 1985 р. по 3 серпня 1985 р. був прийнятий тимчасово, як пенсіонер, до Дрогобицького комплексного відділу державного науково-дослідного інституту.
З 24 травня 1993 р. починає працювати на посаді старшого наукового працівника у Меморіально-ландшафтному бойківському заказнику «Нагуєвичі», який у 1995 р., у зв’язку із реорганізацією, було перейменовано на Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі». 5 травня 2010 р. був звільнений з посади старшого наукового працівника за власним бажанням.
З часу проголошення Суверенності і Незалежності України був активним учасником процесу національного відродження. На посаді голови Дрогобицької міської організації Товариства Української мови проводив відкриття перших могил замордованих більшовиками в’язнів, організовував повернення церковним громадам незаконно відібраних у них храмів, боровся за достойний пам’ятник Тарасу Шевченку в Дрогобичі тощо. Очолював Дрогобицький осередок Християнсько-Демократичної партії та місцевий комітет захисту Івана Дем’янюка, був обраний членом оргкомітету по спорудженню пам’ятника Юрію Дрогобичу-Котермаку у Дрогобичі. Був активним автором у місцевій пресі, наукових та науково-популярних виданнях, де публікував матеріали з історії краю і топоніміки Прикарпаття та України, досліджував життя та творчість Івана Франка. Відомі його наступні праці: стаття “Дрогобицькі станції Великого Каменяра”, стаття “Тут жив великий Каменяр”, стаття “Часу непідвладні”, стаття “Досі нерозгадана таїна, або Про можливий
внесок Юрія Котермака-Дрогобича до вінка слави великого
астронома”, стаття “Навколо славного імені Ю. Дрогобицький Котермак”, стаття “Відкриття чекає ентузіастів”, стаття “У перетику ходила”, збірка віршів “Струни серця”.