СЕНСАЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ НЕВІДОМОЇ ІКОНИ XVIII СТ. У САДИБІ ІВАНА ФРАНКА І ДАРУНОК СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ПОМ’ЯНИКІВ ІЗ СІЛЬЦЯ ДЛЯ ФОНДІВ МУЗЕЮ!

Розпочинаємо публікацію окремих матеріалів зі звіту наукової експедиції «Церкви, ікони і рукописи з парафіяльного минулого Франкового краю» організованої 21-23 листопада 2019 р. на базі ДІКЗ «Нагуєвичі» за участі доктора історичних наук, завідувача відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України – Володимира Александровича (м. Львів) та завідувача реставраційним відділом Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського – Андрія Лінинського (м. Коломия).

Ще на початку жовтня 2019 р. було домовлено про заснування спільної регіональної експедиції до парафіяльних церков давніх сіл Нагуєвичі, Лішня, Монастир Лішнянський, Меджвежа і Ступниця, а також суміжних парафій в майбутньому. Метою експедиції, було передбачено виявлення, реєстрація, дослідження та реставрація артефактів, які збереглися в парафіяльних архівах та богослужбовому інвентарі від найдавніших часів до сучасності, їх збереження та презентація на базі фондів та експозиційного простору ДІКЗ «Нагуєвичі» .

ДЕНЬ 1. Нагуєвичі 21.11.2019 р.

Як виявилося ми навіть не усвідомлюємо, який туристичний потенціал досі зберігає культурна спадщина Батьківщини Івана Франка, про все і одразу важко й описати, а про щось узагалі і не варто відзначати зважаючи на попит «чорних краєзнавців». Врешті історична пам’ять та менталітет парафіян давніх парафій зуміли зберегти унікальні твори мистецтва і церковної культури Києвохристянської традиції XV – початку ХХ ст., якою не зуміли полакомитися партійні чиновники у радянський період.

Минулого року ми повідомляли про запровадження нової комплексної програми ДІКЗ «Нагуєвичі» у дослідженні історії Нагуєвич (Башева) від найдавніших часів до сучасності, зокрема і в контексті дослідження давніх церков Перенесення Мощів Святого Миколая-горішньої (монастирської, горішньої) і долішньої церкви Святого Миколая Мирлікійського Чудотворця (парафії, до котрої належала уся родина Якова і Марії Франків).

Як відомо долішня церква Св. Миколая (1800 р.) у якій Яків Франко хрестив сина Івана Франка остаточно була закрита радянською владою у 1961 р., відтак парафіяльний архів, богослужбові речі, братська документація, стародруки, хоругви, скрині, світло, дзвони, іконостас, ікони, розписи та власне архітектурний ансамбль були закриті для парафіян і відвідувачів родинного села Каменяра. До слова саме під час освячення нового храму у 1800 р. до архіву та інтер’єру церкви потрапили речі ,які збереглися із попереднього храму XVII-XVIII ст.

Попередньо вважалося, що ікона Св. Миколая Мирлікійського Чудотворця, котра знаходилася над дверми комори світлиці у садибі Івана Франка впродовж 1991-2019 рр. датується першою половиною ХІХ ст., а її історія досі була узагалі малознаною широкому колу шанувальників садиби Івана Франка і бойківської культури Нагуєвич.
Історію ікони варто розпочати зі спогадів багатолітнього директора музею в Нагуєвичах Марії Оркуш, яка була учасником експедиційної комісії до церкви Св. Миколая Мирлікійського Чудотворця в Нагуєвичах у 1981 р. Керівником експедиції був відомий Борис Возницький, а серед учасників довсідчені на той час мистецтвознавці, реставратори і музейники, зокрема директор інституту «Укрпроектреставрація» Іван Могитич, голова львівського відділення Спілки письменників Роман Лубківський, голова товариства з охорони пам’яток історії та культури І. Кудин, музейник Дому Франка у Львові Віра Бонь та ін. Саме тоді у церкві було виявлено Євангеліє друку Ставропігійного братства 1690 р. у срібній оправі. Серед іншого було укладено протокол обмірів та опису храму, у якому було виявлено настінні розписи храму відбудованого у 1800 р., численні ікони XVII – ХІХ ст. та ін. На престолі були розкидані церковні книги, богослужбові речі та ін. Усі церковні цінності було зібрано у скриню і закрито під ключ. Ключі передано на зберігання сільському голові. Під час експедиції Марія Оркуш зуміла перенести до музею І. Франка лише образ Св. Миколая, який знайшла на престолі правого бічного вівтаря храму. Щоправда ікону Св. Миколая Марія Оркуш зрозуміло не помістила в експозицію через атеїстичну цензуру, а заховала у музейний сейф до кращих часів.

Загалом станом на 1981 р. храм мав серйозні пошкодження, а покрівля протікала з північного та західного боків. Було вирішено про терміновий ремонт храму і потребу його реставрації, як пам’ятки архітектури і історії. Ремонт храму очолив довголітній працівник музею в Нагуєвичах Михайло Гром (зять Юлії Даніцької-дочки Захара Франка). І. Могитич виготовив докладну проектно-кошторисну документацію. При цьому окремі фото та креслення церкви і дзвіниці нами було виявлено у фондах ДІКЗ «Нагуєвичі» під час ревізії у липні 2017 р.

Після того, як у 1989 р. церкву все ж відкрили для парафіяльної громади Євангеліє було передано назад зі Львова до парафії. Зі свого боку Марія Оркуш звернулася із проханням до парафіяльної громади Нагуєвич зберегти ікону Св. Миколая в експозиції Садиби Івана Франка, що й було погоджено і образ зайняв своє місце у світлиці хати Франків, як це описував сам І. Франко у спогадах. Фактично ніхто із учасників експедиції 1981 р., а ні Б. Возницький, а ні Марія Оркуш, і навіть наступні покоління керівників і співробітників музею навіть не здогадувалися про те, що ікона є особливою.

Так, під час транспортування ікони Св. Миколая із садиби до фондів ДІКЗ «Нагуєвичі» 21.11.2019 р.в лабораторії фондів було виявлено, що ікона має інший малярський розпис на звороті, який виявився невідомою раніше іконою Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії кінця XVIII ст. За словами В. Александровича та Д. Лінинського це нещоінше, як двостороння ікона-дверцят кивоту долішньої церкви Св. Миколая (цілком можливого правого бічного вівтаря на престолі котрого М. Оркуш знайшла ікону ще у 1981 р.). На думку дослідників двостороння ікона є унікальною, поза як таких ікон на теренах Прикарпаття збереглося дуже мало, врешті обидві виконані із застосуванням позолоти. Виникла версія, що автор ікони міг належати до дрогобицької малярської школи о. Петра Метельського. Врешті їх іконографічна традиція простежуються в іконографії церков Мушинського деканату періоду XVIII ст., до якого належали і парафії Нагуєвич.

Себто, за іконою Св. Миколая, яка була лицевою дверцят кивоту, парох під час літургії відкривав іншу ікону, яка нагадувала про непорочне зачаття Пресвятої Богородиці. Саме тут зберігали чашу із Св. Тайнами, яка зникла ще в часі пожежі у ніч на 8 січня 1996 р. На попелищі вдалося віднайти залишки срібної оправи Євангелія, застібки від Ірмолоїв та частини різьбленого вівтаря храму із XVII ст.

Таким чином під час експедиції 2019 р. виявлено єдині дві ікони (або двосторонню ікону), які збереглися з епохи кінця XVIII ст. і які пам’ятають будову храму Св. Миколая Мирлікійського у 1800 р. та хрещення усієї родини Франків в Нагуєвичах. Сьогодні ікона перебуває на реставрації, а її презентація запланована на Різдвяний період заходів. Зауважимо, що липні 2017 р. силами співробітників ДІКЗ було також віднайдено дерев’яні хоругви, поминальні свічки, скриню, залишки різьбленого кивоту початку ХІХ ст., а також різьблені фрагменти царських врат XVII ст.

Сьогодні старої дерев’яної церкви не має, вона згоріла на Різдвяні Свята в ніч з 8 на 9 січня 1996 р. разом з унікальним братським архівом. Щоправда культовий образ Святого Миколая, а тепер і Непорочного зачаття Богородиці до сьогодні збережено і передано на спеціалізовану реставрацію в лабораторію школи Дмитра Петровича Лінинського, батько котрого також долучався до консультацій з будівництва садиби І. Франка на чолі із Семеном Стефаником ще у 1970 р. Важливо й те, що в архіві Інституту «Укразахідпроектреставрація» було відкладено не тільки протоколи обмірів і досліджень храму, але й унікальні фотографії внутрішнього інтер’єру разом давнім іконостасом, які сьогодні наполегливо розшукуємо.

***
Окрім згаданого сенсаційного відкриття фонди музею І. Франка в Нагуєвичах поповнилися новими рукописами із церковнопарафіяльного життя Дрогобиччини XVIII– початку ХХ ст. та прижиттєвої спадщини Івана Франка. Так, за кошти фондово-закупівельної комісії ДІКЗ «Нагуєвичі» та за консультацій В. Александровича у Львові було придбано маловідомий портрет Івана Франка виконаний на виточеному полотні на початку ХХ ст., цілком вірогідно, що він був приурочений до річниці вшанування ювілею творчої праці Івана Франка.

Натомість найбільше вражень викликали дарунки професора В. Александровича для фондів ДІКЗ «Нагуєвичі», які походять із парафіяльного минулого церковного братства і парафії храму Втечі до Єгипту Пр. Богородиці в селі Сілець (Солець) що біля Дрогобича. Парафія цікава й тим, що її під час педагогічної кар’єри у місцевій сільської школі відвідувала приятелька Франка і відому українська письменниця Уляна Кравченко. Так, серед рукописних експонатів професор подарував музею братські пам’ятники родини Матківських, Городиських, Винницьких та ін.

Найдавніший із них 1730 року, інший датований 1883, ще інший – 1895 р. Один із пом’яників датований 1818 роком і містить на титулі рукописне кольорове зображення Розп’яття Христового авторства вочевидь когось із місцевих братчиків. Найпізніший пом’яник походить із міжвоєнної доби і властиво й містить поминання парафіян, серед, яких були приятелі й учні письменниці.