Сьогодні в музеї садибі Франка вшанували пам’ять сотень тисяч жертв Бабиного Яру

29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру, одного з найжахливіших символів Голокосту. То ж сьогодні, в день 81-ої річниці трагедії Бабиного Яру в в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» вшановували пам’ять сотень тисяч невинно вбитих мирних жителів Києва – євреїв, ромів, військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». 

Про цю страшну сторінку історії, проводячи паралелі із сьогоденням, розповіла заступник директора з наукової роботи ДІКЗ «Нагуєвичі» Лілія Хміль. Посилаючись на архівні документи та свідчення дивом врятованих людей, присутні на заході дізналися про жахливі факти.

Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція»). Формальним приводом для неї стала диверсія НКВД зі знищення Хрещатика 24 вересня. За погодженням з комендантом міста було видано заклик до всіх євреїв зібратись у понеділок, 29 вересня, до восьмої години у визначеному місці. Ці заклики були розклеєні по всьому місту. Одночасно усно було також повідомлено, що всі євреї Києва переселяються. Найстрашнішим було те, що євреї вірили цьому, передавали ключі сусідам, щоб дивилися за їхніми квартирами, обіцяли писати їм листи.

Виконавцем розстрілів кінця вересня – початку жовтня 1941 року в Бабиному Ярі була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.

З 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. З 1 по 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом – ще близько 17 тисяч осіб. За роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч осіб Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів у 1943 році.

По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками.

Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні – війна. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російські нелюди продовжують наругу над пам’яттю про Голокост: кацапські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр.

Весь цивілізований світ побачив жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин; тортури – фізичні та моральні, зґвалтування. Навіть іноді мали місце намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають своїм цинізмом і дикістю орди. Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.