В ДІКЗ «Нагуєвичі» відбувся тематичний урок «Кохання в житті Соломії Крушельницької»

Напередодні 151-ої річниці від дня народження, визнаної за життя найвидатнішої співачки світу Соломії Крушельницької в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбувся тематичний урок «Кохання в житті Соломії Крушельницької». Його підготувала та провела наукова співробітниця музею Ірина Сопотницька. Вона коротко розповіла біографію Соломії Амвросіївни, але більш детально зупинилась на тому, хто з відомих чоловіків того часу виявляв почуття до неї та просив її руки.

Доля була щедрою для славетної співачки Соломії Крушельницької, наділивши її артистизмом та голосом надзвичайної краси. Вона мала шанувальників не тільки свого таланту, але її самої як жінки та особистості. Руки Соломії просили багато чоловіків. Але вона була настільки захоплена мистецтвом, що присвячувала йому кожну хвилину. Про заміжжя й не думала…

Не дивно, що Соломія Крушельницька мала багато прихильників. Коли вона була ще зовсім юною, семінарист Зенон Гудковський, який приходив у гості до її батька-священника уподобав собі Соломію, поговорив з її батьком і навіть заслав сватів. Уже була визначена дата весілля, розіслані запрошення, але не було бажання нареченої іти заміж. На щирі вмовляння своєї доньки Амвросій Крушельницький зробив те, що не прийнято було робити, – розірвав заручини.

Шанувальником Соломії був також відомий адвокат, політичний та громадський діяч Теофіл Окуневський. Він походив з дуже відомої галицької родини. Теофіл постійно супроводжував Соломію, адже не личило молодій, неодруженій дівчині самій ходити. Він вважався її нареченим. Навіть, просив руки Соломії у її батька, але не відомо як сталося, що розірвалися стосунки.

Ще один адвокат Микола Шухевич, до речі, він з того роду, що і генерал Чупринка. Художниця та племінниця Соломії Крушельницької Ярослава Музика, згадувала у листах, що Шухевич був закоханий в Соломію. Чоловік спеціально поїхав за нею до Італії, аби запропонувати руку і серце, а отримавши відмову, він (за спогадами) лише поцілував розпущене волосся Соломії і без зайвого слова повернувся додому.

Потім у житті Соломії з’явився письменник Василь Стефаник. Ці стосунки оповиті найбільшою кількістю легенд. Нам відомо, що Крушельницька була запрошена співати до Кракова. Саме там вона вперше співала в опері Вагнера. На той час у Кракові навчався Василь Стефаник в університеті на медика, а Труш – в академії мистецтв. Якось хлопці почули, що у театрі співає їхня землячка і вирішили з нею познайомитися. Василь Стефаник писав до Вацлава Морачевського: «… Я тепер у свіжім світі – за кулісами. Співає в тутешній опері Крушельницька, наша землячка, як Павлик називає сю паню… Сама землячка має прегарні голосниці в горлі і розумне лице. Долішня губа трохи звисає, та єї з сим дуже до лиця. Ви не думайте, що я, описуючи землячку, вже й полюбив єї. Бояв би-м ся, аби не зійти на занадто утерту дорогу…» Між Стефаником та Крушельницькою зав’язалася ніжна дружба і вони стали добрими приятелями.

В черзі за розбитим Соломією серцем стояв і Йосип Білинський. Це був вродливий і заможний чоловік – служив особистим аптекарем єгипетського короля. Мало хто знає, що його коштами в Україні будували гімназії, бурси, читальні, що він допомагав фінансово Борисові Грінченку, Лесі Українці, Іванові Франку, Василю Стефанику. Усе життя він кохав Соломію Крушельницьку і не одружився.

У її житті склалося так, що, попри велику кількість захоплених нею чи закоханих у неї, Соломія Крушельницька знайшла своє кохання щойно під завершення своєї кар’єри. З італійським адвокатом Чезаре Річчоні вони познайомилася на початку ХХ століття у його рідному містечку Віареджо, де згодом Річчоні двічі обирався мером. Світом мандрує про це знайомство кілька легенд. Але у підсумку всі вони мають спільний знаменник: у 1910 році Соломія Крушельницька та Чезаре Річчоні одружились. На цей час видатній українці родом з Тернопільщини було 38 і вона завершувала свою оперну кар’єру, виступаючи більше як камерна співачка (яка знає сім мов і співає ними) по цілому світі. Шлюб пара взяла в Аргентині, яку Крушельницька дуже любила і де в неї було чимало щирих приятелів та знайомих. З Річчоні вони щасливо прожили до 1936 року, коли Чезаре помер. Дітей у подружжя не було. Своїм близьким, уже переїхавши до Львова, Крушельницька казала, що Річчоні був єдиним чоловіком, якого вона кохала…

(За матеріалам сайту Фотографії Старого Львова)