Відбулася тематична екскурсія «Спомини Марка Черемшини про Івана Франка»

Сьогодні, 13 червня минає 150 років від дня народження видатного українського письменника і громадського діяча, адвоката, доктора права Марка Черемшина (справжнє ім’я Іван Юрійович Семанюк). Він народився в селі Кобаки Косівського повіту на Станіславщині, тепер Івано-Франківщина. Закінчив Віденський Університет у 1906-му році й працював адвокатським помічником у Делятині, а з 1912-го року – адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою.

Про це розповіла для відвідувачів наукова співробітниця музею Ірина Сопотницька під час тематичної екскурсії «Спомини Марка Черемшини про Івана Франка». Вона процитувала спомини Марка Черемшини про перше знайомство з Іваном Франком на пероні Віденського вокзалу: «Зустріч, яка змінила усе життя, – так згадує Марко Черемшина про своє особисте знайомство з Іваном Франком. І це легко зрозуміти: для Івана Семанюка, тобто Марка Черемшини, як і для багатьох інших молодих інтелігентів того часу, Іван Франко був справжнім кумиром.

Марко Черемшина написав «Фрагменти моїх споминів про Івана Франка», де детально описав враження від глибокої розмови при знайомстві, а його дружина Наталія Семанюк згодом до 100-річчя від дня народження Івана Франка публікує цікаву реконструкцію «В дорозі», у якій детально розповідає про знайомство її чоловіка та його родини з Франком а також про те, де Іван Франко храмував уперше в житті: це гуцульське місто Косів. Познайомилися Іван Франко та Марко Черемшина 6 липня 1897 року у Відні на станції Нордбенгоф, саме з цієї станції Франко, Черемшина та ще двоє молодих студентів – Іван Будз та Микола Кошак повертаються потягом в Галичину. Івана Франка приємно здивувало, що хлопці у вишитих сорочках. Аби розпочати бесіду, Іван Франко питає молодого горянина Семанюка, куди той їде. А коли почув «Кобаки», відповів: «О, тепер поїду в гори, люблю сміливий гуцульський народ».

Усі четверо, поверталися з Відня в одному купе. Перше питання, яке Франко ставить студентам: «Чи вміють вони співати». Як з’ясувалося, ще й як, тому вся дорога з Відня проминула в коломийках, романсах, а згодом і диспутах на літературні та суспільні теми.

«Гуцуле, не забувай ніколи свого краю!», — звернувся у момент зворушення Іван Франко до Марка Черемшини. Потяг, яким вони прямували, дістався кінцевої зупинки у Заболотові».

Діти з цікавістю слухали розповідь про спомини Марка Черемшини про Івана Франка.