Зеновія Франко… У кінці грудня 1971 року Зеновія збиралася із сином їхати до Львова.
Зеновія Франко…
У кінці грудня 1971 року Зеновія збиралася із сином їхати до Львова. Їй зателефонував незнайомець, який себе назвав Добушем. Він передав вітання від тітки Ганни і попросив зустрітися з ним. Домовилися зустрітися у Львові. Зеновія прийшла на призначене місце, але незнайомця не було. На цей час він уже був затриманий. Після повернення до Києва на Зеновію чекає слідство, обшук. Цікавою для Зеновії була інформація в пресі про те, що затриманий емісар націоналістичного осередку, який приїхав нав’язати контакти з місцевими націоналістами. Далі йшов перелік тих «місцевих», але прізвища Зеновії не було. Натомість фігурувало прізвище Є. Сверстюка, з яким Добуш ніяк не міг зустрітися, бо той лежав хворий і його адреси ніхто б не дав. Стало цілком очевидним, що Добуш зіграв роль ширми для давно задуманої акції – усунення національно свідомих інтелігентів, як імовірної перешкоди тотальній русифікації.
Питання арешту Зеновії Франко довго дебатувалось у верхах. Перевагу одержали ті, які запропонували використати її прізвище з метою політичної гри. Після шеститижневого слідства, Зеновію заставили написати покаянного листа. Зеновія Тарасівна написала. Але текст листа викликав хвилю гнівного обурення: «-Ви для кого це написали?». Тоді підсунули для підпису свій текст. Зразу Зеновія не підписала. Коли були усунені всі прізвища «емісарів і агентів» на Україні, тоді поставила свій підпис. Лист з’явився у газеті «Радянська Україна» за 1 березня 1972 року. Зеновія почувалась «винною» в одному: в спробі таємної передачі за кордон «Репортажу…» В. Мороза; все інше, що інкримінувалось їй, належало до сфери переконань, а не дій! Цей лист привів до бойкоту «справа» і «зліва». Почали гуляти всякі чутки, легенди про її «провини», які часто приписували їй без знання фактів, але і усвідомлено, щоб очорнити її!
«15 місяців стусанів зробили своє. Навіть той бойкот, який створено навколо мене, мене вже не болить, бо зрозуміла, що викликаний він і якимись і чиїмись вигодами( комусь він був потрібний, хтось ширив про мене різні вигадки, домисли, які в умовах непоінформованості правили за істину). Дошукуватись до тих «хтосів» у мене нема бажання, і я примирилась зі своїм становищем ізгоя. І страшно забоятніла, і розчарувалась в людях. Мрію про потойбіччя. На землі тримають мене тільки мої хлопці, справді чудові(оце єдина радість).» – З. Франко
На фото Зеновія Франко з усіма членами своєї родини. Воно зроблене 22 січня, наступного дня після Живого Ланцюга в якому родина брали участь.
Останні коментарі