До 120-річчя від дня народження Марка Вороного відбулася тематична бесіда «Марко Вороний – поет доби Розстріляного Відродження»

Сьогодні, 19 березня, у квест-кімнаті Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» відбулася тематична бесіда «Марко Вороний – поет доби Розстріляного Відродження», яку підготувала й провела наукова співробітниця музею Ірина Сопотницька.

Саме 19 березня 120 років тому назад у Чернігові, в сім’ї видатного українського поета і прозаїка Миколи Вороного та Віри Вербицької-Антіох, доньки поета Миколи Вербицького, автора слів українського гімну «Ще не вмерла Україна», народився син, якого назвали Марком. Хрещеним батьком Марка був ще один знаний письменник – Михайло Коцюбинський.

Саме з цього факту розпочала свою розповідь пані Ірина. Учні, які цього дня відвідали музей в Нагуєвичах дізналися багато цікавого не лише про нашого генія – Івана Франка, але й про поета, який один із небагатьох в буремних 20-х роках минулого століття писав виключно українською мовою.

Після розлучення батьків Марка виховували мати й дядько Федір Миколайович Вербицький.

Навчався хлопець у Чернігівській гімназії, де й почав писати. Також Марко здобував освіту в Київському музично-драматичному інституті імені М. Лисенка та Київському інституті народної освіти.

З 1928 року працював на кіностудії, перекладав титри фільмів з російської мови на українську.

Він був талановитим перекладачем, переклав з німецької таких авторів: Райнер Марія Рільке, Георг Гайм, Альберт Ліхтенштайн, з французької – Рене Сюллі-Прюдом, Шарль Бодлер, зокрема знаменитого «Альбатроса», з італійської – Джованні Бокаччо, єврейської – Давид Гофштейн.

19 березня 1935 року, в день свого 31-річчя, його арештували у Києві органи НКВС УРСР. Згідно з протоколом обшуку, у нього вилучили рукописи та особисте листування у трьох теках, а також книги М. Грушевського «Історія української літератури», С. Єфремова «Історія українського письменства», історичні праці М. Костомарова, «Твори» Т. Шевченка за редакцією С. Єфремова та інші. Нічого з цього на клопотання матері поета органи НКВС не повернули.

Військовий трибунал Київського військового округу на закритому судовому засіданні 1-4 лютого 1936 року засудив Вороного на 8 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі. Відбував покарання на Соловках, де працював в основному на сільськогосподарських роботах, та намагався добитися перегляду справи, відмовляючись від «зізнань».

9 жовтня 1937 року трійкою НКВС по Ленінградській області Марка Вороного було засуджено до розстрілу. Вирок виконано 3 листопада 1937 року. Через рік так само розстріляли і батька – Миколу Вороного.

У липні 1956 року 76-літня мати поета Віра Миколаївна звернулася до військової прокуратури з проханням з’ясувати долю сина, про якого від вересня 1937-го нічого не знала, хоча неодноразово зверталася в різні інстанції на ім’я Сталіна.

Ухвалою Військової колегії Верховного Суду СРСР від 23 січня 1958 року обидва вироки стосовно Вороного М.М. скасовано, а справу припинено за відсутністю складу злочину.

Ось така трагічна доля талановитого поета.