«Від музею Івана Франка в Криворівні до музею Івана Франка в Нагуєвичах» – проєкт збереження гуцульських і бойківських традицій

Гуцульська коляда, традиції якої зберігають на Верховинщині, може увійти до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні, на Водохреща, вона завітала до Нагуєвич – спочатку до церкви Святого Миколая, а згодом і до музею-садиби Івана Франка.

З традиціями щедрівки та колядки за проектом «Від музею Івана Франка в Криворівні до музею Івана Франка в Нагуєвичах» мали можливість ознайомитися та їх почути, мешканці села та гості музею. Опісля учасники колядницького гурту ознайомилися із садибою І. Франка та виставками музею, а цікаву екскурсію їм провів директор ДІКЗ «Нагуєвичі» Богдан Лазорак.

У Криворівні дев’ять присілків і тому є дев’ять колядницьких гуртів. Тепер – час війни і обов’язково одна партія їде колядувати на Схід, до військових. Є села, де колядує півсела, є – де четверть села, є – де тільки крихітка села. Але так, щоби повне село було зайняте колядою, то тільки в Криворівні так є. Це село вважають і літньою, і зимовою столицею Гуцульщини. Колись тут гостювали Іван Франко та Михайло Грушевський, знімав «Тіні забутих предків» Сергій Параджанов. Сюди завжди приїжджало багато творчих людей, і цей взаємообмін вплинув на те, що місце стало пульсуючим культурним осереддям.

У Криворівні кожен колядницький гурт обов’язково має свого провідника («березу»), скрипаля і трембітаря. Вони співають свою коляду і три рази обходять церкву, створюючи своєрідну гуцульську колядницьку симфонію. Умовно «береза» виконує роль священика, бо має із собою хрест, який потім цілують і на який дають повісмо (волокна із льону). У Криворівні вважають, що це найблагородніша річ, яку можна дати для церкви та її потреб. Втім, тепер вже дають і гроші. За гуцульською традицією потрібно обов’язково дати колядникам щось матеріальне.

У кожній хаті колядують по-різному. Все залежить від побажань господарів. Можуть колядувати всій родині загалом або ж кожному члену родини окремо, навіть кожній дитині й тварині. Самі коляди так і називаються: «Коляда для ґазди», «Коляда для дівчини», «Коляда для хлопця». Слова колядок відрізняються в кожному селі й навіть можуть різнитися між гуртами.

Гуцульська коляда з плєсом (пританцьовуванням) є унікальним прикладом безперервної співочої традиції у Карпатах. Ця коляда є втіленням душі гуцулів, частиною їхнього генетичного коду. Саме тому це свято досі живе і у ньому немає місця для бутафорій, бо люди це роблять спершу для себе. І в цьому їхня сила, адже вони вміють «набуватиси», тобто відчувати і перейматися духом цього свята; не просто співати і гоститися, а намагатися зрозуміти суть і важливість коляди, як можливості вкотре відкрити для себе суть Різдва. Щороку гурт збирається з тих самих людей і колядує в тих самих господарів. Головне у цій традиції – бути разом в коляді, і тоді вона відбувається. У Криворівні кажуть, що зрозуміти коляду – це зрозуміти гуцулів.

Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі» висловлює щиру вдячність гостям з Криворівні за надану можливість поринути в атмосферу гуцульської коляди, відчути дух Різдва, як його відчувають у серці Гуцульщини – в селі Криворівня.