До 150-річчя з дня смерті Марії Франко (з Кульчицьких) – матері великого українського письменника Івана Франка

Молодший науковий співробітник ДІКЗ «Нагуєвичі» Марія Шутко підготувала розповідь про матір великого українського письменника Івана Франка Марію Кульчицьку, оскільки через кілька днів буде 150-річчя з дня її смерті.

1 червня 2022 року сповнюється 150 років з дня смерті Марії Франко – матері І. Я. Франка.

Марія Кульчицька була другою дружиною відомого на всю округу нагуєвицького коваля Якова Франка. Він був вдівцем і до того ж бездітним. Маленька дочка Катерина померла в дитячому віці, а згодом померла дружина. В 1855 році Яків одружився з молодою 20-річною дівчиною Марією Кульчицькою із сусіднього села Ясениця-Сільна. Походила вона з великої родини. Батько, Микола Кульчицький, помер молодим, проживши 43 роки, а мати Людвіка сама виховувала шестеро дітей: чотирьох синів і двох дочок. Це була розумна, грамотна жінка і докладала всіх зусиль, щоб вивчити своїх синів. Продавала поле, а дітей вчила. Син Іван загинув під час Польського повстання 1863 року, Леон – офіцер, помер у Львові, Гнат був вчителем в містечку Куликів біля Жовкви, Павло був дуже інтелігентною, грамотною людиною, лишився жити на батьківському обійсті. Це він навчив малого Івана Франка читати і писати по-українськи, коли той прийшов навчатися в Ясеницьку початкову школу. Наймолодшою в родині була дочка Доменіка. 7 серпня 1855р. в церкві села Ясениця-Сільна відбувся шлюб Якова Франка з Марією Кульчицькою.

Через рік Бог послав їм сина Івана, якому судилося стати відомим українським письменником. Крім Івана у подружжя Франків народилися сини Захар, Онуфрій і дочки Тетяна та Юлія. Дочки померли малими. Не довго тішився Яків Франко своїми дітьми. В ніч на Великдень з 15 на 16 квітня 1865 року помер, залишивши молоду дружину і маленьких дітей сиротами. Господарство вимагало чоловічих рук і Марія виходить заміж вдруге за молодого хлопця Григорія Гаврилика, теж із Ясениці-Сільної. Як згадували сучасники, це був молодий, красивий хлопець, працював на нафтопромислах в Бориславі. Заробив грошей, навів порядок на господарстві Марії, мав повагу в Нагуєвичах. Протягом 20 років нагуєвичани обирали його війтом.

Іван Франко дуже поважав його і цінив за те, що за старанням вітчима закінчив Нормальну школу і вступив на навчання до ґімназії.

Народилася у Марії і Григорія дочка Юлія, яка вийшла заміж в родинне село матері Ясеницю-Сільну і від неї пішов славний рід.

Після народження дочки Юлії здоров’я Марії погіршилося, хворіла задухою (астмою) і 1 червня 1872 р. , на Зелені свята померла. Прожила 37 років. Залишила дітей сиротами, найстаршому Іванові йшов шістнадцятий рік. Поховали її на цвинтарі біля долішньої церкви Святого Миколая, біля родини Якова Франка. Біля нього не випадало. За заслуги перед Церквою Якова похоронили в почесному місці: першому ряді за церквою, навпроти вівтаря, де ховають священників. Він викував хрест на церкву, його старанням зроблено дерев’яне оздоблення вівтаря, подарував Євангеліє в срібній оправі та багато інших добрих справ. В 1981році на могилі Якова Франка встановили чорний гранітний пам’ятник.

І от прийшла довгождана Незалежність України. Українці з діаспори мали можливість приїхати на свою рідну землю, зустрітися з родиною. Багато з них відвідували батьківщину Івана Франка, хотіли долучитися до розбудови музею. Працівники Музею-садиби Івана Франка в Нагуєвичах на офіровані кошти поставили пам’ятник на могилі Франкової матері.

28 серпня 1994 року в Нагуєвицькій церкві, в якій вінчались, хрестились і відспівувались нащадки Франкового роду, в 11 год. відбулася Служба Божа. Храм заповнили люди дощенту. Приїхав автобус зі Львова і співаки хору “Софія” зійшли на хори. Прихожани чекали дива і воно сталося. Урочисто, велично співали хористи, у багатьох на очах з’являлися сльози. По завершенні літургії всі направилися до могили Марії, матері Франкової. Отець Григорій Петрущак відправив панахиду і виголосив слово про Франкову матір. Пам’ятник окропили свяченою водою, а хористи заспівали “Не пора”, пісню написану її сином.

В своїй душі кожен з присутніх відчув гордість за село, за Україну. Багато квітів лягають на могилу.

Уклін тобі, Маріє, мамо нашого генія.