«Таємниця могили Івана Франка» – тематична екскурсія

«Таємниця могили Івана Франка» – тематична екскурсія

В рамках 106-тих роковин з дня смерті Івана Франка в ДІКЗ «Нагуєвичі» відбулася тематична екскурсія для учнів 11 класу Нагуєвицької школи «Таємниця могили Івана Франка», яку провела молодший науковий співробітник музею Ірина Сопотицька.

Як відомо, Іван Франко помер 28 травня 1916 року, коли була в розпалі Перша світова війна і, звичайно, після поховання нікому було зайнятися спорудженням пам’ятника. Більше того відомо, що І. Франка було поховано не в окремій могилі, адже управитель міста Львова староста Грабовський такого місця не виділив, а у старому склепі польської родини Сас-Мотичинських, у якій було місце ще на п’ять домовин. За тимчасове місце для покійного було домовлено платити щомісячну плату.

Відразу після смерті Великого Каменяра Наукове товариство ім. Т. Шевченка неодноразово зверталося до міської влади з проханням виділити безкоштовне місце для могили поета на Личаківському цвинтарі. Тоді ж почали збирати кошти на пам’ятник, проект якого мав розробити художник Іван Труш. Однак минуло п’ять років, а тлінні останки продовжували перебувати у чужому гробі, звідки їх у будь-який момент могли викинути.

Тільки 29 травня 1921 р. відбулось урочисте перепоховання праху Івана Франка на нове місце. На могильній плиті було викарбувано такий напис: «Тут поховано великого українського поета Івана Франка».

До теми спорудження величного пам’ятника на могилі Каменяра галичани повернулися у десяту річницю його смерті, у 1926 р. Того року 21 квітня у Львові було створено окружний Комітет, який взявся подбати про спорудження на могилі І. Франка пам’ятника. На заклик Комітету відгукнулось чимало краян, а списки жертводавців друкувалися у газеті «Діло», яку редагував один із організаторів акції В. Мудрий. Роботу над пам’ятником доручили талановитому митцю Сергію Литвиненку. Для роботи над надмогильним пам’ятником С. Литвиненко вибрав тему каменярів, за назвою однойменного твору поета.

Образ каменярів став своєрідним символом творчості Івана Франка та й самого письменника. А відтак, і його могили. Пам’ятник було встановлено у 1933 році. Того року, як і сімнадцять літ тому, в день смерті Великого Каменяра, 28 травня припало на неділю. У цей день на засіданні організаційного Комітету було вирішено посвятити пам’ятник. На 28 травня Львівська міська влада не дозволила походу по вулицях міста, тому дійство проходило тільки на цвинтарі.

Уже із 6 години ранку біля Личаківського цвинтаря зібралося чимало людей. Оскільки вхід на кладовище був обмеженим, то до могили Франка могли пройти тільки рідня Івана Франка, члени організаційного комітету і парламенської репрезентації, делегати центральних установ, гості з-поза меж Галичини, делегати повітових установ та члени хорів і оркестр.

Делегації зі Львівщини, Станіславівщини, Тернопільщини розташувались на прилеглих до цвинтаря вулицях. І лише група з Дрогобицького повіту, як родинного повіту Франка, розмістилась біля вхідної брами. Крім цього стрункими колонами розташувались представники товариств «Сокіл», «Луг», «Каменярі». О восьмій годині, коли серед загальної тиші голова Комітету будови пам’ятника В. Мудрий відкрив свято промовою. Саме підоспіла естафета наколесників туристично-спортивного товариства «Підгір’я» з Дрогобича, яка в урні привезла на могилу поета землю з його рідного села Нагуєвичі. Землю висипали на могилу, а урну І. Свенціцький перебрав до Національного Музею.

По закінченні промови редактор В. Мудрий відкрив пам’ятник, мішані хори під керівництвом І. Охримовича відспівали дві композиції С. Людкевича «Ви жертвою впали в бою» та «Присяга». Перший вінок на могилу поклала родина поета з написом «Найдорожчому татові і дідові – діти і внуки». Діти Івана Франка, Тарас і Ганна, щиро подякували голові комітету В. Мудрому, усьому комітетові, а також усім українським громадянам за побудову пам’ятника і влаштування величавого свята. Дякували вони і за оригінальне виконання пам’ятника його творцеві С. Литвиненку, який теж був присутнім на урочистостях.