«Трипілля. Голос предків» – виставка, про яку повинен знати кожен українець

Сьогодні, 17 січня, у виставковому залі ДІКЗ «Нагуєвичі» відкрилася благодійна археологічна виставка «Трипілля. Голос предків». Її спільно організували Благодійний фонд «КОЛО», Дрогобицька РВА, Народний музей України та  Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі». У рамках виставкового проєкту було представлено артефакти Трипільської культури від Народного музею України.

Відкрив виставку директор музею, кандидат історичних наук Богдан Лазорак, він зазначив, що вона стала органічним продовженням нещодавно відкритої виставки в залах ДІКЗ «Нагуєвичі» археологічного музею Львівського національного університету «Іван Франко і археологія».

«Тема Трипілля  в Україні є актуальною сьогодні, як ніколи, тому що на північ від Київщини, на території, де гілка наших князів потім буде засновувати москву і створювати іншу традицію не дитинців чи городищ, а кремлів, саме поняття, яке було характерне нашій традиції там відсутнє. І точно там немає усього того, що ми бачимо тут, на нашій виставці», – сказав Богдан Лазорак.

Також він розповів, що задовго до відкриття «Трипільської культури», Іван Франко 23 листопада 1907 році у газеті «Діло» звернув увагу на важливість значення самого слова, а також системно рецензував та критикував дослідників з Європи, які неправильно перекладали не тільки слово «трипілля», але й назву «місцевості» та спосіб обробки землі. Так, після перекладу праці Михайла Грушевського німецькою дослідницею Феліцією Носсіг, Іван Франко гостро розкритикував широке незнання філологічної транслітерації давнього українського слова, зауваживши: «На жаль, наукові інтереси пані доктора Феліції лежать більше на ґрунті соціології, ніж на історичнім, а її знання української мови, вповні достаточне для перекладів белетристики, сказалося вповні недостатнім при перекладанню наукового твору. Які язикові несподіванки містив її переклад, сего годі збагнути найбуйнішою фантазією. Досить буде сказати, що вона систематично перекладала Трипілля на Tripolis, Первольф на Wärwolf, устрій на Constitution або Einrichtung, міграцію на Emigration, тисяцький на Tausendmann і т. д. Про якийсь зв’язок, про дійсне зрозуміння тексту і відповідну передачу його німецькою мовою не було дуже часто ані мови: в таких місцях вона латала текст своїми власними концептами, від яких аж коробило читача».

Сім тисяч років тому на теренах Української землі прийшло хліборобство. З того часу не було такого року, щоб наша земля не оралась, не засівалась і не дарувала урожай людям, які беззмінно живуть і працюють на ній. Про це розповів один з організаторів виставки представник Благодійної організації «Благодійний Фонд «Коло» Олександр Юрков: «Ми хочемо, щоб артефакти, представлені на цій виставці не зберігалися, а виставлялися, були доступні для українців. Тому що це така сама зброя для наших захисників. Як воїни захищають нашу землю, так і співробітники музеї захищають нашу історію. Чим більше таких виставок, тим простіше буде донести нашу ідею».

Першими, хто побачив виставку були мешканці та гості міста Трускавця, адже вона почала свою роботу ще 30 вересня минулого року у музеї «Міста-курорту Трускавець». Про враження відвідувачів та важливості виставки розповіла наукова співробітниця музею Марія Курищук: «Саме ці експонати стали родзинкою спільної виставки в нашому музеї. Відвідувачів вони вражали своєю вишуканістю, вони зачаровують і підтверджують, що українці – нація прадавня. І для багатьох ця виставка є утвердженням того, що українці розуміють свою самоцінність, бо цього нам не вистарчає. І століття за століттями вони дізнаються – ось наскільки ми важливі, наскільки ми особливі й вартісні та маємо глибокі корені.

Наступним місцем, де відвідувачі могли ознайомитися з цією унікальною колекцією став музей «Дрогобиччина» і своїми враженнями поділилася директор музею Алла Гладун: «Ця виставка підтверджує, що Україна має багатовікову історію. Трипільські міста будувалися без оборонних валів, це була миролюбні люди… Українці – це нація з материнською ментальністю – Богородиця, Покрова. Трипілля цьому є підтвердження, адже ми знаходимо статуетки виключно жіночі. А про мальовану кераміку і говорити немає що, бо це – шедевр, це – мистецтво, яке вражає і сьогодні. І ці узори просто вражають, кращого до цього у світі ніхто не знав».

Також своїми враженнями, але вже з точки зору орнаментики поділилася керівник ще одного унікального закладу, який є окрасою міста-курорту Трускавець – директор художнього музею народного художника України Михайла Біласа Олена Білас-Березова: «Якщо ми подивимося на старовинні українські вишивальні орнаменти, то, практично, в кожному орнаменті ми побачимо ось цей меандр і дуже багато орнаментів саме з Трипілля. Трипілля розкопали якихось сто років тому… Але ж з покоління в покоління передавалася та орнаментика. Виставка повинна поїздити ще по Україні, тому що ми повинні знати чиїх батьків чиї ми діти. Нам потрібно спочатку навчити наших українців любити нашу історію, а тоді вже ту колосальну історію передавати за кордон і казати: «Ау! Ми старші від вас і ми маємо набагато глибшу культуру, яскравішу і може навіть цікавішу»

На завершення презентації Богдан Лазорак зазначив: «Хочу віддати вам належне, що ви зуміли зберегти, що ви це возите, показуєте – це величезний крок у популяризації нашої культури та історії. Думаємо, що наступним етапом, вже після Нагуєвич, нехай ця виставка помандрує до Борислава».

Запрошуємо усіх шанувальників давньої української культури та спадщини Івана Франка до Нагуєвич!!!