Відбулася тематична бесіда: «День Святого Валентина. Що про це каже історія?»

Щороку 14-го лютого у багатьох країнах світу відзначають «День святого Валентина», який присвячений «усім закоханим». Останніми роками українці також активно долучаються до цього святкування: купують і вручають одне одному подарунки або ж «валентинки», прикрашають громадські заклади червоною і рожевою атрибутикою.

Та чи справді святий Валентин має стосунок до цієї поширеної традиції та є тим самим «покровителем закоханих», як прийнято вважати?

Сьогодні, 15 лютого, про це у тематичній бесіді: «День Святого Валентина. Що про це каже історія?» розповіла наукова співробітниця ДІКЗ «Нагуєвичі» Ірина Сопотницька.

Церквою вшановується кілька святих з ім’ям Валентин. Ймовірно, що святий, який згадується у масовій культурі 14-го лютого, відомий у церковному календарі як святий Валентин Інтерамський (Італійський). Він жив в італійському місті Терні у III столітті і був страчений 269 року. Всі святі, що звершили свій подвиг до 1054 року в Західній Європі, тобто до розділення на Західну і Східну Церкву, – це шановані православні святі. Тому пам’ять святого Валентина відзначається і в католицькій, і в православній традиції, однак у різні дати: католики згадують його 14-го лютого (однак не у загальному календарі, де цього дня вшановуються святі Кирил і Мефодій, а у «Римському мартиролозі», де вказані місцеві дні пам‘яті); православні – 12-го серпня.

До того ж свято, яке прийнято відзначати 14-го лютого як день закоханих, насправді не відповідає фактам з реального життя святого Валентина. Відповідно до однієї із найпопулярніших легенд, святий Валентин «вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II». Нібито правитель вважав, що чоловіки, які не мають дружин та дітей, будуть кращими воїнами. Однак ця легенда містить значну помилку у хронології подій, адже за часів життя святого Валентина у III столітті взагалі ще не існувало особливого обряду церковного вінчання. Церква вважала законним той шлюб, що укладався відповідно до громадянських законів і який закріплювався християнами через спільне причастя та оголошення перед членами громади.

Варто також зауважити, що Папа Геласій канонізував святого Валентина у 496 році і присвятив йому день пам’яті 14-го лютого. Ймовірно, це було зроблено задля того, аби витіснити язичницьке святкування, яке відзначалось у Римі у ті часи та супроводжувалось жертвоприношеннями на честь плідності та материнства. Тож масова культура, власне, поєднала вшанування пам’яті християнського святого із язичницькими мотивами, що були поширені раніше, а згодом перетворила це ще й на комерцію, спонукаючи купувати подарунки.

Мощі святого Валентина зберігаються в церкві Різдва Пресвятої Богородиці,  в Самборі. Сюди мощі святого Валентина потрапили понад 260 років тому. Є записи в церковних книгах, що мощі святого великомученика Валентина були привезені до храму 13 травня 1759 року. Саркофаг із нетлінними рештками святого супроводжувала грамота з Рима – вона, як і сургучні печаті на скриньці, зникла в радянські часи. Нещодавно працівники музею, з робочою поїздкою відвідали музей міста Самбора і, звичайно, відвідали храм Різдва Пресвятої Богородиці, де знаходяться мощі святого.

Через скло саркофага можна побачити частину черепа, окремі кістки та предмет, схожий на камінь (можливо, з гробу святого в Римі), а також капсулу з миром.

Архівні документи в Римі свідчать, що святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. Святий Валентин це передусім священномученик, і, звісно, приходити просити його заступництва можна і треба не лише 14 лютого, і не тільки у сердечних справах.

Церква закликає присвячувати правдивій Любові кожен день, виявляючи її до ближніх у своїх благих справах, замість того, щоби дарувати символічні матеріальні подарунки один раз у році. Апостол Павло у Першому посланні до коринфян каже: «Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне» (1 Кор. 13: 8 ).

Звісно, це не означає, що від свята потрібно відмовитися. Святкувати день святого Валентина – не гріх. Але все залежить від того, як проводити цей день. Якщо присвячувати його своїм коханим і дарувати їм знаки уваги – це ж чудово.