Тематичний урок до дня народження Михайла Вербицького (4 березня о 12 год. )

Постать видатного українського композитора-священика Михайла Вербицького відома широкому загалу насамперед як автора національного гімну «Ще не вмерла Україна», який став Державним Гімном нашої молодої незалежної соборної України. Доречно згадати слова одного з найавторитетніших західноукраїнських композиторів і музикознавців Станіслава Людкевича. Він писав, що «не кому іншому, а саме Вербицькому […] було суджено і вдалося здійснити тодішній народний ідеал, потрапити в чистий і щирий тон народної душі».

Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський на Надсянні у сім’ї священика. 

Коли композитору було 10, помер батько, і ним та його молодшим братом заопікувався далекий родич – перемиський єпископ Іван Снігурський. На той час у Перемишлі жили й працювали провідники українського національного відродження: просвітитель Іван Могильницький, автор і видавець першої у Галичині української граматики Йосиф Левицький, композитор-священик Іван Лаврівський.

Із метою розповсюдження українського слова владика Іван Снігурський заснував друкарню, хор при перемиській катедрі, а згодом і музичну школу, дбаючи про піднесення рівня церковного співу. Навчаючись у цій музичній школі, Вербицький одержав початкові знання з теорії музики й композиції у чеського диригента і композитора Алоїза Нанке.

Новаторство хорової музики Вербицького як фактора національно-культурного відродження полягає насамперед у тому, що він використовував поезію українських авторів – Івана Гушалевича, Володимира Шашкевича, Юрія Федьковича.

Вербицький – першим із галицьких композиторів звернувся до поезії Тараса Шевченка. То був текст «Заповіту» в музичній інтерпретації для подвійного хору і симфонічного оркестру. Кантата-поема Вербицького «Заповіт» прозвучала на святковому Шевченківському концерті у Львові в 1868 році.

Місце його останнього душпастирства – село Млини. Зі спогадів відомо, що нерідко на його столі не було нічого, окрім яблука, адже він вів дуже скромне життя. До останніх днів композитор жив у злиднях.

Помер 7 грудня 1870-го і похований у селі Млинах на Яворівщині (тепер Польща).