В музеї відкрилася книжкова виставка до дня народження Ліни Костенко

19 березня письменниця, поетеса-шістдесятниця, класик української літератури Ліна Костенко святкує свій 94-й день народження. Ліну Костенко називають «залізною леді» української поезії. «Немає часу на поразку» – написала колись вона у поемі «Берестечко».

То ж 20 березня в одному із виставкових залів Літературно-меморіального музею Іван Франка відкрилася книжкова виставка присвячена її творчості, яку підготувала заступниця директора музею з наукової роботи Лілія Хміль.

Ліна Костенко народилася у 1930 році у Ржищеві. Батько поетеси, педагог і поліглот Василь Костенко самотужки опанував 12 мов і видав у місцевій школі ледь не всі предмети. У 1936 році його як «ворога народу» засудили на 10 років концтаборів.

В 1956 році, коли Ліна Костенко щойно закінчила навчання. Випускниця Київського педагогічного і Московського літературного інститутів, вона вже на той час мала три поетичні збірки. Літературознавці і критики пророкували їй велике майбутнє, але раптом книгу «Зоряний інтеграл» забороняє до друку радянська цензура. Аргумент – політична позиція авторки.

Вірші Ліни Костенко стали ходити в самвидаві. Наступну збірку “Княжа гора” теж зняли з верстки. Сучасники розповідають, що цілком імовірно йшлося лише про одну поезію про Україну, яка не догодила тим, що була “недостатньо радянською”.

І збірок більше не було. На ім’я Ліни Костенко наклали табу у видавничому світі й вона змушена була писати у стіл 16 років.

Так історичний роман у віршах «Маруся Чурай», шедевр української і світової літератури, за який Костенко в 1987 році отримала Шевченківську премію, пролежав нікому не відомим цілих 6 років.

Ліна Костенко була однією з лідерок шістдесятницького руху та приходила на суди до дисидентів, яким інкримінували “антирадянську діяльність та пропаганду”.

Пам’ятним став суд у Львові над братами Михайлом та Богданом Горинями. Тоді з Києва на закрите засідання приїхала ціла делегація української інтелігенції, серед якої були Іван Драч, В’ячеслав Чорновіл, Микола Холодний та Ліна Костенко

Згодом вона написала відкритого листа в газету «Літературна Україна» на захист Чорновола. Його, звісно, не опублікували, але Костенко отримала остаточне табу на власну творчість.

Коли у 2000 році з нагоди сімдесятиліття Ліни Костенко тодішній президент Леонід Кучма нагородив її орденом Ярослава Мудрого V ступеня, вона відмовилася іти на церемонію нагородження.

А згодом, за президенства Віктора Ющенка, відмовилася від звання «Герой України». «Політичної біжутерії не ношу», – став крилатим вислів Ліни Костенко у відповідь на намір нагородити її відзнакою.

Цей факт є маловідомим, але в 1967 році кандидатуру поетеси висували на отримання Нобелівської премії – у списку з 70 авторів також були прізвища Павла Тичини та Івана Драча. Їхні імена знайшли в документах, які у 2017 році оприлюднила Шведська академія наук, адже вся документація Нобелівського комітету тримається в секреті протягом 50 років.