Державний історико-культурний заповідник "Нагуєвичі"
Великдень – Великий День «…воскресінням Бога-чоловіка, замученого людьми злими, які, однак, несвідомо виконували волю вищого провидіння.» Це свято, що є символом перемоги життя над смертю, перемоги Ісуса Христа, котрий прийняв смерть за гріхи людей задля спасіння людського роду від страшних бід. Воскресіння Христове – свято […]
“.. Нам пора для України жить”. Саме це гасло Івана Франка під час карантинного Великодня духовно підтримує тисячі українців які проїздом оминають родинну садибу письменника.
Фондова скарбниця музею поповнилася новими цікавими експонатами із Старосамбірщини. Їх нам радо передала Ірина Федорівна Добош із села Болозів, дочка паламаря Дрізд Федора, який вже у 17 років, прийнявши естафету від свого батька, паламарював у місцевій церкві Покрови Пресвятої Богородиці, побудованої ще у […]
ДИРЕКТОР ГАННА ГРОМ Народилася в Нагуєвичах у 1933 р. у селянській сім’ї. Закінчила Нагуєвицьку середню школу із золотою медаллю (І випуск). Після закінчення Дрогобицького педагогічного інституту, у липні 1956 р., Г. Гром була скерована на посаду директора Літературно-меморіального музею Івана Яковича Франка, на якій працювала […]
Дорогі друзі, до вашої уваги продовження історії про Зеновію Франко. З 1934 – 1938 рр. Зеновія Франко продовжувала навчання у Львові в українській школі ім. М. Шашкевича. Навчання у цій школі в Зеновії асоціюється із світлом, теплотою і затишком, чистотою та охайністю. Перед вчителями всі були рівні. Не було «привілейованих», «любимчиків», не було розшарування за соціальним чи маєтковим ступенем.
«І це не було виробленою тактикою поведінки, а було натуральною сутністю стосунків педагогів з дітьми. Чому ж так було? Тоді я не задавала собі цього питання, але вже з відстані часу зрозуміла, що всіх нас об’єднувала не просто належність до однієї нації, але намагання якнайбільше зробити для неї за тодішніх умов.» – З. Франко.
Найкращі спогади пов’язані також із вчителями, починаючи від директора школи і класного керівника – до вчителів співу і руханки. Усі вони були інтелігентами високого рівня. Педагоги працювали самовіддано із відчуттям свого високого покликання. Особливо теплі спогади про класну керівницю, вчительку української мови професор Гумецьку Лукію Лук’янівну, котра в силу обставин, замість студентської аудиторії для своїх лекцій, слухачами мала учнів. «У моєму уявленні вона була дуже вимоглива, але беззастережно справедлива. ЇЇ лекції всі слухали із затаєним подихом, хотілось запам’ятати все! Ця школа прищепила мені любов до мови і літератури й визначила вибір моєї професії. Тому пам’ять про цю школу для мене особливо дорога і до щему зворушлива.» – З. Франко.
На фото професор Лукія Гумецька.
І знов я бачу тя, село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий потічок серед трав, Що в’єсь несміло між дрібними камінцями. І знову Франкові Нагуєвичі… Природа оживає, земля покривається зеленим килимом, милує око різноманітним цвітом, різнобарв’ям кольорів. І в […]
По весняному сонячна погода, квітневий спів птахів, що повернулись із вирію, дарує нам гарний настрій, не зважаючи на перипетії сьогоднішнього життя. Зараз, коли людство переживає чи не найтрагічніші події ХХІ ст., ми продовжуємо жити, мріяти, надіятись та сподіватись. Карантин – слово,яке нас лякає, але ж […]
Останні коментарі