Наукова мандрівка-презентація корпусом факультету історії, психології та педагогіки ДДПУ від директора ДІКЗ «Нагуєвичі»

Наукова мандрівка-презентація корпусом факультету історії, психології та педагогіки ДДПУ від директора ДІКЗ «Нагуєвичі»

17 квітня в корпусі факультету історії, психології та педагогіки ДДПУ відбулася наукова мандрівка-презентація рідним корпусом факультету про давній будинок сиріт у 1912-1939 роках. Її презентував кандидат історичних наук, директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак. А розпочав зустріч заступник декана факультету, кандидат психологічних наук, доцент Андрій Зимянський.

Богдан Лазорак докладно розповів про історію виникнення ідеї побудови такої величної споруди в тогочасному повітовому містечку як Дрогобич, а потім продемонстрував зібрані фотоматеріали, починаючи від 20-х років ХХ сторіччя і аж до сьогоднішніх днів. Несподіванкою для студентів стала інформація про те, що приміщення в якому, власне, і відбувалася презентація раніше слугувала синагогою для дітей, що тут проживали, а в підвальному приміщенні розташовувався навіть басейн. До сьогодні на горищі будинку знаходиться величезний кований металевий бак для опалення всього приміщення.

Так, ініціатором побудови будинку навесні 1911 р. був відомий нафтовий магнат, політик та голова єврейського кагалу Дрогобича Еліаш Файєрштайн. Однак, принаймні до кінця червня 1911 року проект залишався лише на папері. Згодом, справу будівництва сиротинця почав реалізовувати син Еліаша Якуб Файєрштайн (1866-1927), який посівши місце батька в єврейському кагалі, мав сильний і водночас своєрідний авторитет у місті, оскільки його постать була доволі неоднозначною, так само як і мета поставлена ним у його меценатській діяльності. Одні сучасники вважали його добрим меценатом та патріотом єврейської національної громади міста, інші ‒ корупціонером, мафіозі і найбільшим злочинцем, політичні махінації якого спровокували «криваві вибори» 1911 року, бюрократизацію міської поліції та частини політиків магістрату і повітової ради.

У будь-якому випадку будівництво будинку сиріт мало не тільки політичний характер в стосунку піару, але й позитивне культурно-релігійне значення для міста, позаяк, величезна кількість безпритульних єврейських дітей з усього повіту отримали унікальну можливість повноцінного виховання, яке включало: проживання і навчання в одному закладі. Як правило, це були діти бідних євреїв, які померли від важкої праці у нафтовому бізнесі «Галицької каліфорнії», значна частина дітей походила з єврейської дільниці Дрогобича, яка здавна називалася «Лан». Також в будинок першочергове право вступу мали діти єврейських родин, які постраждали в часі «кривавих виборів 1911 р.». В цілому, програма набору в сиротинець передбачала виховання єврейських дітей з усього повіту.

В період з 15 грудня 1911 р. до початку січня 1912 р. Я. Файєрштайн почав організовувати Товариство, яке б безпосередньо займалося підтримкою єврейських сиріт та будівництвом сиротинця. яке отримало назву «Towarzystwo ku wspieraniu wychowanków zakładu sierot żydowskich w Drohobyczu». 26 грудня 1912 р. у Дрогобичі відбулися Загальні збори 11 фундаторів «Товариства», які обрали своїм головою ініціатора справи Я. Файєрштайна. Секретарем «Товариства» голова призначив Леона Шуцмана. 

31 січня 1913 р. Товариство надіслало до дрогобицького староства документацію про реєстрацію Товариства, яку попередньо юридично оформив дрогобицький адвокат д-р права Леона Танненбаум. Після затвердження статуту і супровідних рішень в Дрогобичі документацію було надіслано на розгляд в канцелярію Високої Ґенеральної Делегатури у Львові. Реєстрація документів у Львові тривала впродовж 24 лютого ‒ 23 травня 1913 р. і завершилась позитивним рішенням. 3 лютого 1913 р. управитель єврейської ґміни Дрогобича М. Штернбах від імені ґміни затвердив «Товариство» і його статут. 4 лютого 1913 р. через канцелярію дрогобицького староства польськомовний статут «Товариства» було подано на затвердження до Високого цісарсько-королівського Намісництва у Львові. Рішення про ствердження «Товариства» було прийняте 24 лютого 1913 р., а остаточний рескрипт був виданий 1 березня 1913 р..

Місце для будівництва будинку для сиріт було виділено на пустинному ґрунті по вул. Собєського, який належав єврейській національній громаді Дрогобича. Зважаючи на те, що початку будівництва перешкоджали політичні війни, розпочаті у 1911 р. та фінансові негаразди, будівельні роботи розпочалися лише на початку травня 1912 р. і тривали до початку серпня 1913 р.

Проектні та інженерні роботи над будівництвом сиротинця спільно виконували інженери дрогобицького магістрату Францішек Єллонек та впливовий брат Бруно Шульца – Ісидор Шульц. Усі будівельні роботи виконувала чеська фірма «B. Fischmann & Com.» з міста Брно. Реквізитний штамп цієї фірми досі зберігається на лівій стіні парадного входу в сиротинець. Будинок був запроектований у «П»-подібному плануванні, яке передбачало внутрішній дворик та парк. Сиротинець мав три поверхи, просторий напівпідвал, в якому розмістили басейн для навчання плавання, автономну кухню, господарські кімнати тощо. З лівої частини підвалу влаштовано аварійний вихід, який веде у двір будинку.

На першому поверсі розташувалися кімнати для персоналу та адміністрації, а спальні зосереджувалися на третьому поверсі, з відповідним поділом для дівчат та окремо для хлопців. На другому поверсі розміщувалися класи для навчання, кабінети вчителів, а також синагога для внутрішніх обрядових потреб, яка фактично займала другий та третій поверхи. Синагога мала у верхній частині два круглих вікна з рамами у формі зірки Давида, які також збереглися до нашого часу. Над центральним входом розміщувалися два високих вікна псевдоготичної форми, які також освітлювали синагогу. Вони були обрамлені білим півколом з чітким написом польською мовою «Zydowski Dom Sierót» («Єврейський дім сиріт»), під яким розміщувався ліплений рослинний орнамент з овалом у центрі та зіркою Давида (тепер напівзатерта). Обрамлення збереглося дотепер, проте напис стертий. Над загальним порталом синагоги знаходилася пам’ятна стелла, на якій позолоченими літерами мовою ідиш було написано час побудови та ім’я фундатора – Якоба Файєрштайна. Вочевидь згадані написи були ліквідовані у часі німецької окупації Дрогобича, коли тут було зосереджено Біржу праці.

Ковані парадні двері виготовила дрогобицька слюсарська фірма одного із членів «Товариства» Норберта Сайферта, на яких досі зберігається фірмова марка «N. Seifert». Особливим досягненням проекту було спорудження автономної котельні, яка приєднувалася до правого крила корпусу сиротинцю зі сторони внутрішнього дворика. Спорудження котельні, встановлення двох котлів та цегляної труби для газових викидів здійснювала віденська конструкторська фірма «L. Gussenbauer & Sohn», металева емблема якої до цих пір зберігається на цегляній трубі моделі «Sien IV.». Котельня подавала гарячу воду по трубах в усі приміщення сиротинця, а стабільність тиску забезпечували два клепані баки ємністю2000 л, виготовлені французькою фірмою, які дотепер зберігаються на горищі корпусу історичного факультету.

16 серпня 1913 р. журналісти повідомили, що Я. Файєрштайн, як головний меценат справи, сприяв пришвидшенню будівництва і припинення робіт коло нового будинку, до якого заселив 30 єврейських сиріт з метою комплексного утримання, навчання та виховання. Переважно це були діти з Дрогобича, Меденич, Губич, Борислава, Тустанович та Східниці. З інших джерел довідуємося, що перше поселення відбулося у вересні 1913 р., коли в сиротинець було прийнято 24 єврейських хлопчики. Вочевидь в цей час відбувся лише набір першої групи сиріт. В наступному їх число постійно зростало, а незначні будівельні роботи над інтер’єром та фасадом будинку тривали принаймні до осені 1914 р.

Загальний бюджет проекту склав майже 500 000 корон. 18 січня 1914 р. відбулася урочиста посвята єврейського сиротинця.

На початку квітня 1914 р. тимчасове керівництво дрогобицького староства вирішило відзначити діяльність Я. Файєрштайна в справі меценатства фундації «Будинку для єврейських сиріт». Для цього було підготовлено так звані «ostrogi rycerskie» – набір почесних грамот та відзнак за заслуги перед містом Дрогобичем в справі соціального захисту сиріт та вдів.

Також Богдан Лазорак коротко зупинився і на подальшій долі будівлі, адже тут в різні роки розміщувалися військовий шпиталь, знову сиротинець і навчальний заклад, служба НКВД з камерами для допиті в підвальному приміщенні, потім повернуто первинне призначення – будинок для сиріт, батьки яких померли або загинули в Другу світову війну. І лише з 1991 року приміщення в занедбаному стані передали Дрогобицькому педагогічному інституту.

Після завершення віртуальної мандрівки студенти мали можливість оглянути книжки з бібліотеки, яка колись тут знаходилася.