Ну що ж, « Навчання з (за) Франком» продовжується!
Ну що ж, « Навчання з (за) Франком» продовжується!
У Ясениці Сільній Івась вчився два роки: з 1862р. по 1864 р.. Через пригоду, яка трапилася хлопцеві під час навчання він далі не хотів ходити до школи в Ясениці Сільній. Про цю пригоду розповів у своїх спогадах товариш Франка К. Бандрівський: – «Одного разу велів йому учитель уважати на спокій в школі, бо на хвилинку виходив додому. «А ти, Івасю, уважай на спокій в школі». Один хлопець був дуже неспокійний, Франко сказав учителеві, і учитель хлопця покарав. Зате той, коли Франко вертався зі школи додому, кидав по дорозі за ним каміння і мало його не забив. Від того часу не хотів уже Франко ходити до школи.» Далі Івася посилають вчитися до Дрогобича. Протягом 1864 – 1867р.р. хлопець навчається в головній міській школі в Дрогобичі, яку вели монахи василіанського чину. Мати привезла Івася на початку вересня 1864 року. Франко склав іспит за перший клас і його прийняли до другого.
«Батько віддав мене до Дрогобича, до т. зв. німецької або нормальної школи у василіан, до другого класу, де я, по-мужицьки вбраний, боязливий, несмілий та часто немитий хлопець, цілий курс бувши посміховищем у класі і перетерпівши досить від деяких нелюдських учителів при кінці першого курсу, на превелике диво цілого класу і своє власне одержав першу локацію.» – Іван Франко.
Найвагомішим інструментом навчання не тільки у школі отців василіан, але й всіх тогочасних школах була різка! Цей «інструмент» заготовляли спеціально наймані люди. Лозину перед застосуванням спеціально готували. Найперше протягом тижня мочили, а потім поетапно сушили. Тоді її випробовували: били нею об спеціальний залізний прут, котрий закопували на подвір’ї школи. Якщо з неї не злазила кора, то її можна було використовувати за призначенням!
Отож, коли учень не знав відповіді на поставлені запитання або був неуважним – у хід йшла «чарівна» лозина! З початком 1867 року тілесне покарання учнів скасували. Чи карали Франка? Так.
«Вже в другому класі товариші пізнали, що він любить незвичайно багато читати та що шкільна наука замало давала йому знання. Читаючи на годині під лавкою, не уважав на хід навчання. Раз казав Франкові отець Крушельницький, який винятково був лагідної вдачі, повторити, про що він говорив. Франко, звичайно, не міг повторити; тоді за кару сказав йому перейти до так званої «ослячої лавки» – шкільний товариш Франка К. Бандрівський.
“Осляча лавка” – це остання лавка у класі. У часи Франка за нею сиділи найгірші учні. А сьогодні? Це, напевно, мрія багатьох сидіти саме за нею! Чи не так?
Продовження незабаром!
На фото печатка школи отців василіан та класний журнал, де вписане прізвище Івана Франка.
Останні коментарі