Тематичний урок «Криворівня в житті Івана Франка»

Тематичний урок «Криворівня в житті Івана Франка»

Цікаво і невимушено пройшов у конференц-залі Літературно-меморіального музею Івана Франка в Нагуєвичах тематичний урок «Криворівня в житті Івана Франка». Його підготувала та провела наукова співробітниця музею Марія Шутко. Вже не один десяток років вона проводить екскурсії для відвідувачів музею, то ж і цей тематичний урок пройшов з легкістю і захопливо для дітей. Марія Шутко розпочала розповідь, власне, про саме село, в якому неодноразово відпочивав і працював Іван Франко: «Криворівня – мальовниче гуцульське село на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область). З давніх-давен мала якусь притягаючу силу і полонила своєю красою відомих українських письменників, етнографів, художників, істориків і вчених.

Першими приїхали в це село дружина видатного етнографа і фольклориста Володимира Гнатюка і дружина Івана Франка зі своїми дітьми в 1900 році.

Більше десяти років в цьому селі бував Іван Франко. Вперше прибув на береги Черемоша влітку 1901 року на запрошення Володимира Гнатюка. Відтоді до 1914 року (крім 1905 і 1908 років) Франко кожного року приїжджав у Криворівню.

Спочатку сім’я І. Франка оселилася на правому березі річки у старого гуцула Проця Мітчука, а з 1906 -го по 1914-ий – на лівому в сім’ї Василя Якіб’юка – різьбяра, фотографа, лікаря-самоука. У Криворівні І. Франко не тільки відпочивав, але й працював. Тут він написав повість «Великий шум», поему «Терен у нозі», автобіографічне оповідання «У кузні», поезії «У безсонну ніченьку» та багато інших. Також письменник здійснив ряд перекладів, записував фольклор. Як згадували його друзі відпочивав він тільки четверту частину часу, а решту – писав. Тут він в 1913 році написав етнографічний нарис «Моя вітцівська хата».

Деколи вирушав у далекі прогулянки. Дочка письменника Ганна згадувала, як ходили вони з батьком до Довбушевої печери, де колись Довбуш – оборонець покривджених і бідних людей, заховав свій скарб. «Ми йшли вузенькими стежками, переходили високі гори і темні провалля. Коли прийшли до славних печер, були помучені і голодні. Привітні вівчарі запросили нас до колиби. Тато ще довго сидів з вівчарями, слухаючи їх оповідань».

Повертаючись з Криворівні з відновленою енергією брався до праці.

В 1902 році в Криворівню прихав Михайло Грушевський з родиною і поселився просторому будинку заможного господаря Пилипа Зеленчука. В 1903-1905 роках в Криворівню почали приїжджати відомі люди зі сходу України: Михайло Коцюбинський з сином Юрієм, Леся Українка зі своїм нареченим, а пізніше чоловіком Климентом Квіткою, Олександр Олесь, Гнат Хоткевич з дружиною, Михайло Драгоманов. З того часу Криворівня отримала неофіційну назву «Українські Афіни». Часто до Франка, який жив біля Черемоша приїздив хтось із славетних діячів культури.

В Криворівні Іван Франко завоював симпатію у місцевих людей. Першої неділі явився в церкві, зайняв місце поміж господарями, а коли почалася служба Божа, співав разом з дяками. Всі відпочивальники ходили щонеділі до церкви, а особливо поява Франка і Грушевського викликала велику повагу до низ за те, що разом з селянами стояли і слухали служби Божої.

Професор Грушевський побудував собі в Криворівні дуже гарну віллу, привіз бібліотеку, щоб міг працювати під час відпочинку, але в липні 1917 року москалі підпалили всі хати, які стояли при дорозі і частково спалили цю віллу. Зараз вона відновлена і там відкрився музей Михайла Грушевського.

Приїжджав І. Франко в Криворівню енергійним, веселим, надзвичайно товариським чоловіком. А після хвороби 1908 року став фізично зламаним, обидві руки були безвладні, немічний, він, немов дитина, яку треба було одягати, годувати. Сум і горе пробивалося з його лиця.

У спогадах про Івана Франка священик Олекса Волянський згадував: «Одного разу зайшов до нас пізно під вечір, а коли по вечері збирався йти, то я пішов його провести. Ішли розмовляючи про різне, а коли прийшли коло каплички, а далі коло чуркала (кринички), звернувся до мене і каже: « Чи ви знаєте отче, звідки бере початок ця моя слабість? Це лихі і зависні злі духи спутали мої руки тисячами метрів дроту та не дають мені працювати. Але я знайшов на це раду: ось у цім чуркалі мочу свої руки і відчуваю, як розв’язуються мої руки, але то тисячі метрів є того дроту, то та справа йде дуже поволі». Ці слова так вразили мене, що на хвилю онімів і не знав, що йому сказати».

Колись міцний і повний сил чоловік тепер був тихим і лагідним дідусем, що терпеливо переносив усі негоди свого життя.

В 1914 році приїжджав Іван Франко востаннє. Зразу, 2 серпня, як оголосили про початок війни, Франкові порадили вертатися до Львова. Попрощався він з горами та Криворівнею й приїхав до Ворохти зі своїм помічником-гімназистом. Львів’яни впізнали його, допомогли сісти в поїзд і так добрався додому. А вдома що його чекало?

Синів не було вдома. Тарас потрапив під загальну мобілізацію і пішов  в австрійську армію, Петро подався в січові стрільці Дочку Анну відправив в Київ до родини матері. Залишився вдома вмирати сам. Ще писав до нього Василь Якіб’юк, просив допомогти у його маєткових справах. Василю Якіб’юку він писав свої останні, наповнені болем листи про те, як склалася його гірка доля.

Вістка про смерть Івана Франка долинула в це гуцульське село, і селяни на похорони послали свого посланця – дівчину в гуцульському одязі, що принесла Франкові вінок.

Як і колись, так і зараз Криворівня зберігає славу «українських Афін». Тут побували і склали шану Франкові Олесь Гончар, Петро Воронько, Андрій Малишко, Роман Федорів, Роман Іваничук, Іван Драч, Микола Вінграновський та багато інших письменників, якими гордиться наша література.

Пройшли роки. В 1956 році відзначали 100-річчя від дня народження Івана Франка. В Криворівню приїжджали багато гостей. В селі ще жила старенька Параска Харук, яка померла в 1965 році на 103-му році життя. До неї заходили журналісти, гості свята. Вона розповідала, що добре пам’ятає Івана Франка, бо часто з Михайлом Коцюбинським заходили до них додому.

Вона розповідала: «Сидів зі мною, розпитувався про горян, про життя людей. Любив пересиджувати на камені недалеко від моєї хати (ймовірно «Писаний камінь»), а в чуркалі мочив свої хворі руки».

Хата Василя Якіб’юка, де проживав І. Франко під час перебування в Криворівні, стоїть до сьогодні. В 1953-му році тут відкрили музей Франка, в якому зберігаються речі, якими користувався письменник. Це – ліжко, на якому спав, крісло і стіл, за яким працював, сак, яким ловив рибу, лавка, на якій сиділи М. Коцюбинський, В. Гнатюк та всі, хто відвідував його в цій хаті.

«Він живе отут, над Черемошем диким», – писала Любов Забашта.

Так. Він живе тут і тепер в пам’яті і серцях горян».