Місяць: Травень 2020

У долині село лежить, понад селом туман дрижить, а на горбі край села стоїть кузня немала.

У долині село лежить, понад селом туман дрижить, а на горбі край села стоїть кузня немала. Колись до цієї кузні годі було доступитись. Тут від раннього ранку до пізнього вечора сопів важкий ковальський міх, скрипіло залізо. Кузня Якова Франка стояла близько біля дороги, що вела […]

З ЛІТОПИСУ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІВАНА ФРАНКА В НАГУЄВИЧАХ… ДИРЕКТОР ПЕТРО ХМІЛЬ

Посада: директор Меморіально-ландшафтого заповідника «Нагуєвичі»; директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» на батьківщині Івана Франка. Каденція: 1993 р. – 9 березня 1994 р.; 10 березня 1994 р. – червень 2001 р. Коротка біограма: Народився 18 червня 1955 р. в с. Чагрів, Рогатинського району, Івано-Франківської області. Закінчив […]

Онлайн-мандрівка до Франка у Нагуєвичі.

Державний історико-культурний заповідник "Нагуєвичі"-Park of Naguevychy онлайн екскурсія з Богдан Лазорак Igor Chava

Posted by Andriy Yurkevych on Monday, 18 May 2020

У міжнародний день музеїв, напередодні онлайн-екскурсії у садибі Франка народилося ще одне ягнятко !

У міжнародний день музеїв, напередодні онлайн-екскурсії у садибі Франка народилося ще одне ягнятко ! Народження на світ бачили, головний бухгалтер, секретар, заступник і господарська частина.

Від душі і серця поздоровляю дорогий колектив та усіх шанувальників Івана Франка із Міжнародним Днем Музеїв !

Від душі і серця поздоровляю дорогий колектив та усіх шанувальників Івана Франка із Міжнародним Днем Музеїв !

Зичу здоров’я, миру, любові, а відтак і пристрасті до любимої обраної нами справи.

Нехай у вашій музейній творчості з Богом і Франком збуваються усі починання, а Франкові Нагуєвичі із кожним днем перетворюються на рідну садибу для усього українського народу і стають столицею історико-культурного туристичного простору Франкового Краю.

Так тримати !

Ані на хвилю не втрачати позитивний настрій, і ревно виконувати гасла українського генія!

Море квітів і вінків лягають до пам’ятників Іванові Франку як вияв любові народу до свого славетного співця.

Море квітів і вінків лягають до пам’ятників Іванові Франку як вияв любові народу до свого славетного співця. Гордо і велично стоїть Каменяр і полонить душі тих, хто покладає квіти до ніг поета, тих, хто вивчає та досліджує його творчість. Переглядаючи «Книгу для запису вражень відвідувачів […]

Цього року в Україні відзначають вже 17-й день Європи.

Цього року в Україні відзначають вже 17-й день Європи. Вперше в Україні відзначили День Європи у 2003 році. Указом президента свято було “призначене” на третю суботу травня. Ясна річ, у 2020 році через пандемію коронавірусу та карантин День Європи не буде таким гучним та людним, […]

Онлайн-мандрівка до Франка у Нагуєвичі

                Разом із креативними екскурсоводами Ігорем Чавою та Андрієм Юркевичем директор ДІКЗ “Нагуєвичі” Богдан Лазорак розповість про найпотаємніші загадки одного із найдавніших музейних просторів України в Нагуєвичах:
Про родинну садибу Франків,
їх господарство,
“Святий грааль” музею Івана Франка- фондосховище,
а також численні історичні та рпиродо-охоронні пам’ятки давнього села Нагуєвичі.

Долучайтеся до онлайн-мандрівки у міжнародний день музеїв напередодні 104-ї річниці від дня смерті українського генія і титана праці – Івана Франка.

Навчання з(за) Франком Шкільна наука давалася Івасеві легко.

Навчання з(за) Франком Шкільна наука давалася Івасеві легко. Він швидко засвоював матеріал, мав прекрасну пам’ять. Тому на лекціях Франкові ставало нудно. Тоді він вирішив зайнятись самоосвітою, тобто читати книжки. Але таких книжок було важко дістати. Спочатку це були книжки, позичені у старших класах і читання […]

Ми завжди раді подарункам.

Ми завжди раді подарункам. Сьогодні, незважаючи на дощову і прохолодну погоду ми їх отримали. Дякуємо пану Мазуру Ярославу Тимофійовичу з міста Борислав за цікаві речі, які неодмінно знайдуть своє місце в експозиції. Це старовинний комод з дзеркалом ( психа за мовою старожилів), столярне приладдя і […]

31 серпня 1981 року в Нагуєвичах була відкрита садиба батьків Івана Франка.

31 серпня 1981 року в Нагуєвичах була відкрита садиба батьків Івана Франка. Відтворення меморіального комплексу розпочалося весною 1980 року. Кошторисна вартість будівництва становила 39 тисяч карбованців. Знесено арку на місці згорілої батьківської хати, відселено сім’ю Кушнір – нащадків зятя вітчима Івана Франка Григорія Гаврилика. Відтворювались чотири будівлі: хата, кузня, шпихлір, стайня-стодола та два обороги. Основою для цього стали два документи: опис Івана Франка “Моя вітцівська хата” та кадастрові карти присілку Слобода, в яких з великою точністю було позначено розташування будівель на садибі Франків. Іван Франко у своєму описі дуже детально подав розміщення речей у хаті свого батька, тому великої складності у відтворенні інтер’єру не було. Інтер’єри усіх будівель садиби відтворено з речей, зібраних у Нагуєвичах, навколишніх селах та районах Бойківщини.
Зокрема у етнографічному спогаді-нарисі “Моя вітцівська хата” письменник писав: “Моя батьківська хата була під солом’яною стріхою, пошита китицями житньої соломи. Вона була збудована правдоподібно ще при кінці XVIII віку в часі першого оселення Нагуївської Слободи, а мати мойого вітця десь у 20-х роках XIX віку купила її з усім обійстям, 12 прутами поля та усіма господарськими приладами. Звичаєм майже усіх підгірських хат вона була орієнтована вікнами до полудня, мала довкола себе дві обори, передню – з південного боку, при якій перед перед хатою від сходу стояла шопа, далі шпихлір, і від заходу за моєї пам’яті була кузня мойого вітця. Далі на південь, за огорожею, йшов сад із пасікою, до якого вела фіртка; перед фірткою недалеко кузні була досить глибока криниця, без журавля, з якої воду тягали довгою жердкою”.
Світлина від Державний історико-культурний заповідник "Нагуєвичі"-Park of Naguevychy.Світлина від Державний історико-культурний заповідник "Нагуєвичі"-Park of Naguevychy.

Cьогодні ми завершуємо огляд музею виставкою, пов’язаною з племінником Івана Франка Василем.

Cьогодні ми завершуємо огляд музею виставкою, пов’язаною з племінником Івана Франка Василем. Познайомитись з цією цікавою і неординарною людиною можна завдяки особистим речам, фотографіям, листам. Василь Франко став для хворого, самотнього Івана Франка людиною, яку “сам Бог навернув”. Бо цей шістнадцятилітній хлопчина взяв на себе […]

З ЛІТОПИСУ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІВАНА ФРАНКА В НАГУЄВИЧАХ… ДИРЕКТОР ІРИНА (ЛЯЛЮК) СОПОТНИЦЬКА

З ЛІТОПИСУ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІВАНА ФРАНКА В НАГУЄВИЧАХ… ДИРЕКТОР ІРИНА (ЛЯЛЮК) СОПОТНИЦЬКА Посада: виконувач обов’язків завідувача філії Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка в Нагуєвичах; завідувач філії. Каденція: 17 квітня 2001 р. – 9 серпня 2001 р.; 9 серпня 2001 р. – 1 листопада 2001 р. […]

Як син селянина-русина, вигодований чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов’язок панщиною всього життя відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали

Як син селянина-русина, вигодований чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов’язок панщиною всього життя відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали.[,Мій руський патріотизм – то не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо, покладене долею на мої плечі.
Я можу здригатися, можу тихо проклинати долю, що поклала мені на плечі це ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням. І якщо щось полегшує мені нести це ярмо, так це те, що бачу руський народ, який, хоч гноблений, затемнюваний і деморалізований довгі віки, який хоч і сьогодні бідний, недолугий і безпорадний, а все-таки поволі підноситься, відчуває в щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливості і до них шукає шляхів. Отже, варто працювати для цього народу, і ніяка праця не піде на марне.
Іван Франко. «Дещо про себе самого»
На святкуванні сторічного ювілею письменника (1956 р.) академік О. Білецький сказав, що за 40 років радянської влади три академічні інститути (літературний, мовознавчий і фольклорний) не в змозі були навіть переписати все те, що І. Франко записав і опублікував протягом 40 років своєї творчої діяльності. Його спадщина як ученого теоретика літератури, мовознавця, фольклориста, історика, краєзнавця, філософа, економіста вражає масштабністю матеріалу, багатством фактажу, неординарністю думки.
Багатогранністю таланту Франка захоплюються не лише на Україні, а й у світі. Доказом цього є записи в тій же «Книзі відгуків» 1956 року: