Сьогодні, 16 січня, в сесійній залі дрогобицької ратуші відбулася друга Міжнародна презентація нової двомовної книжки з трилогії «Доба Франка» «Дрогобич і дрогобицька земля у 1914-1919 рр. Дослідження історії міста та регіону», яка вийшла у світ в кінці минулого року у видавництві AEH у Варшаві. Нагадаємо, що перша її презентація відбулася 25 листопада в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» 25 листопада 2022 року. А сьогодні презентувати спільну працю приїхала співавторка книги – доцент факультету соціальних і гуманітарних наук Колегіуму Вітелона Державного університету в Легниці, кандидат історичних наук доктор Беата Скварек.

Розпочався захід з вшанування пам’яті наших воїнів, які загинули, боронячи рідну землю від ворога та безневинно вбитих мирних мешканців українських міст та сіл.

Міський голова Дрогобича Тарас Кучма у своєму вітальному слові наголосив на важливості виходу у світ цієї книги, зазначив, що сьогоднішня підтримка польського народу ще раз показує, хто є наші друзі та побажав учасникам презентації успішної роботи.

У свою чергу директор Державного історико-культурного заповідника Нагуєвичі та викладач ДДПУ імені Івана Франка Богдан Лазорак, як один із співавторів книги ознайомив присутніх з основними п’ятьма розділами книги та розповів про ту грандіозну роботу, яка тривала близько десяти років, для того, щоб читачі змогли взяти в руки це видання. Як результат маємо цю книгу, присвячену болючим питанням сучасності та історії, питанням жертовності і героїзму, втрат і перемог, а також питанням духовності та культури. Усі ці задуми втілили в життя музей Івана Франка заповідника «Нагуєвичі», факультет історії, педагогіки та психології ДДПУ ім. І. Франка та Колегіум Вітелона в місті Лєгниця. Також Богдан Лазорак подівся планами про вихід третьої книги спільного українсько-польського проєкту «Доба Франка».

У своєму виступі доктор Беата Скварек сказала: « Різне було між українцями і поляками в різні часи, але цим повинні займатися історики, а не політики. Зараз же ми маємо спільного ворога. Вас, українців, сьогодні спіткала велика трагедія, і це нас усіх об’єднало, щоб разом ми могли протиставити тому злу, яке виходить з росії. А ми, науковці, маємо показувати молодому поколінню, що було, щоб робити правильні висновки».

Також в обговоренні взяв участь проректор з науково-педагогічної роботи, міжнародних зв’язків та інформаційної діяльності Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка Ігор Гриник: «Я переконаний, що ця книга є надзвичайно важливим елементом у нашій боротьбі за нашу державність і за нашу спільну перемогу. Від імені ректорату університету хочу подякувати в першу чергу авторам за титанічну працю і нашим польським партнерам за те, що допомогли, посприяли і видали цю книгу. Я переконаний, що наша співпраця буде щораз більше і більше розвиватися».

Також він подякував пані Беаті Скварек за ще один титанічний напрямок діяльності – волонтерство. «Ця відданість Україні проявилася з перших днів повномасштабної війни, коли наші польські друзі, практично щоденно були з нами на зв’язку. Вони допомагали і допомагають усім необхідним особам, які вимушено покинули свої домівки і сьогодні проживають в гуртожитку Дрогобицького педуніверситету», – зазначив Ігор Гриник.

Та, повертаючись до самої книги, більше про неї розповіли співавторка, старший науковий співробітник ДІКЗ «Нагуєвичі» Тетяна Лазорак та один з рецензентів книги професор, доктор історичних наук, лауреат премії імені Івана Франка Леонід Тимошенко.

Зокрема, пані Тетяна докладно розповіла про Дрогобицьку цісарсько-королівську гімназію ім. Франці Йосифа І у 1914-1918 рр., як під час російської окупації Дрогобича її було знищено, вкрадені колекції рідкісних речей, спалено бібліотеку. Психологія російського окупанта не змінилася і через сто років – і сьогодні ця нечисть грабує, вбиває, нищить.

Професор Леонід Тимошенко у своєму короткому виступі відзначив важливість праць істориків-краєзнавців та істориків-науковців, дещо різних підходах їх досліджень, передбачив, що ця книга стане в майбутньому поштовхом для написання історії міста Дрогобича. Якщо події лише п’яти років ледве вмістилися в том із 650 сторінок, то багатовікова історія міста може мати кілька десятків томів. Роботи для істориків ще вистарчатиме.

Доктор Беата Скварек подарувала музею Івана Франка в Нагуєвичах вирізьблений портрет із зображенням великого Каменяра, а Богдан Лазорак, у свою чергу, вручив пані професорці невеличку відзнаку – значок із зображенням садиби Івана Франка, який вручається лише друзям і партнерам музею.

Слід зауважити, що це перша в історіографії книжка, українською та польською мовами, у якій докладно аналізується ЗУНР на теренах «Франкової Каліфорнії».

Інформація для читачів: книжка «Дрогобич і дрогобицька земля у 1914-1919 рр. Дослідження історії міста та регіону» вже є у вільному доступі на нашому сайті Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» в розділі «Про Заповідник» підрозділі «Видавництво заповідника».

https://kamenyar.info/drogobych-drogobytska-zemlya-u-1914-1919-rr-doslidzhennya-istoriyi-mista-ta-regionu/

Різдво Христове – чудове свято любові та надії, яке шанобливо відзначають у родинному колі і дотримуються усіх традиції цього дня. В цей час прийнято вибачати образи минулого та дякувати тим, хто підтримував вас увесь рік. Саме про традиції свята Різдва у Галичині, які й донині підтримуються у багатьох родинах Франкового краю розповідала заступник директора з наукової роботи заповідника «Нагуєвичі» Ліля Хміль. А гостями музею в цей день були дітки з дрогобицького «Карітасу». Це – і ті, хто через війну тимчасово проживає в Дрогобичі, і ті, хто проживає в місті.

Різдвяні зустрічі в музеї Івана Франка розпочалися екскурсією в садибі, де народився майбутній геній. Діти з цікавістю оглянули світлицю, сіни, кузню, шпихлір, вислухали історію криниці, що розташована на подвір’ї садиби. Ліля Хміль ознайомила маленьких гостей з тим, як розпочиналася свята вечеря, як родина готувалася до цієї події.

Також вона розповіла про те, що одним із найважливіших обрядів Святвечора вважається Дідух. Встановлення Дідуха у хаті, де відбуватиметься вечеря, було магічним обрядом, після якого вже ніхто нічого в хаті не робив. Під скатертину ставили сіно, на чотири кути столу по голівці часнику — «щоб злу силу відігнати».

Сідати за різдвяний стіл необхідно з появою першої зірки. Святий Вечір починався молитвою і запалюванням різдвяної свічки. У компанії всієї родини, в тому числі й немовлят, господар будинку благословляє вечерю. В пам’ять про своїх мертвих родичів люди ставили для них кутю та узвар на вікнах, або ж на додаткову тарілку на столі.

На Галичині, зрештою, як і в інших регіонах України, до Святвечора готувалося 12 страв. Серед них – пісний борщ, салат із квашеної чи свіжої капусти, голубці з пшоном, тушкована капуста з грибами, варена картопля або каша, квасоля, вареники з капустою, грибами, картоплею, грибна юшки, смажені гриби з цибулею, узвар. Ну і, звісно, найважливіша страва усього вечора – кутя.

Також на Галичині з давніх-давен зберігся звичай плести солом’яних павуків – наші предки вірили, що саме вони свого часу приховали місце народження Ісуса. 

Діти не лише послухали розповідь, але й відчули атмосферу свята, побачили атрибути Різдва.

Опісля, маленьких і допитливих гостей музею пригостили смаколиками – солодким печивом, цукерками і обов’язковою різдвяною стравою – домашнім узваром.

«Дорогий воїне! Ми дякуємо тобі за наше дитинство. Ми зичимо тобі здоров’я, сили, мужності, відваги. Ми молимося за тебе! Чекаємо тебе з перемогою!!!». Такі слова написали маленькі нагуєвчани для військових, які захищають нашу державу, боронять нашу землю від ненависного ворога. Сьогодні, 2 січня, у квест-кімнаті заповідника «Нагуєвичі» відбувся майстер-клас «Різдвяна листівка воїна», який провела науковий співробітник музею Галина Топільницька. Серед учасників заходу були і дітки, батьки, яких зараз воюють на фронті і вони від всього серця бажали перемоги усім нашим військовим та повернутися додому живими і здоровими.

Дівчатка і хлопчики – учасники майстер-класу – спочатку створили обкладинку листівки, де зобразили ангела, який сповістив про народження маленького Ісусика та різдвяну зірку, що вказала східним мудрецям шлях до нього. Опісля написали лист з побажаннями та намалювали на ньому українську символіку: жовто-синій прапор та тризуб.

Завтра усі ці листівки нашими волонтерами будуть відправлені на фронт і надіємося, що вони зігріють душу наших військових і вони отримають часточку тепла юних сердець наших дітей.

Звичайно, що мета цього заходу – в першу чергу підняття бойовий дух українських військових на передовій у різдвяно-новорічні свята, передати нашим захисникам радісну атмосферу Різдва, щоб вони відчували підтримку своїх земляків, і ми всі разом скоріше дочекалися перемоги.