У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був голод 1932-1933 років – саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом.

День пам’яті жертв Голодоморів відзначається щорічно в останню суботу листопада Українці в цей день відвідують поминальне богослужіння і покладають свічки до пам’ятників жертвам голодоморів в Україні, а о 16 годині запалюють свічки та вшановують пам’ять жертв хвилиною мовчання.

То ж напередодні цієї трагічної дати в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбулася тематична година «Запали свічку пам’яті». Старша наукова співробітниця музею Марія Добрянська розповіла про трагічні сторінки нашої історії.

Ще до 1933 року вбивство голодом українського населення відбувалося не лише на території Україні й на Кубані, де проживали українці. Різниця полягає лише в масштабах злочину. Якщо протягом 1932 року голодом було замордовано сотні тисяч людей, то в 1933 році лік ішов на мільйони. Це був акт геноциду, оскільки він був навмисне спрямований на знищення української нації як такої. Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом тоталітарної радянської системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи української нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.

Також Марія Добрянська відзначила, що за останніми офіційними даними, станом на сьогодні, голодомор офіційно визнали геноцидом проти українського народу 32 країни світу.

Вчора, 16 листопада, Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі» відвідали учні Ужгородського ліцею «Лідер». Але не з порожніми руками. За дорученням доктора філософських наук, професора Ужгородського національного університету, Президента туристичної організації «Закарпаття» Федора Шандора вони привезли саджанець сакури.

Федір Шандор – нині військовий ЗСУ, вступив до лав територіальної оборони з перших днів війни, став відомим завдяки фото, де він читає лекцію студентам з окопу.

Алея сакур прикрашає Київську та Православну набережні Ужгорода, і є найдовшими райським садом в Європі. Чисельність дерев складає близько двох тисяч. Японська декоративна вишня – сакура – з’явилася в Ужгороді ще в 1923 році, її привезли з Відня.

Як розповіли учні: «Оскільки сакура вже давно стала символом нашого міста, за дорученням батька нашого туризму Федора Шандора хочемо подарувати сакуру від міста Ужгорода та від нашого ліцею «Лідер» – землі Франка. Сподіваємося, що навесні вона зацвіте та стане своєрідним символом Ужгорода на цій землі».

Натомість саджанець дуба помандрує з Нагуєвич до міста Ужгорода, його діти посадять на території ліцею, щоб у майбутньому проводити під ним літературні вечори.

Ось так зароджуються добрі традиції і гарні справи!

Цьогоріч День Святого Михаїла або ж Собор святого архистратига Михаїла та всіх Небесних Сил в Україні вперше відзначають 8 листопада. То ж сьогодні в музеї «Дрогобиччина» у відділі сакрального мистецтва відбувся мистецький захід «Творімо добро».

Завідувачка відділу сакрального мистецтва Леся Косаняк провела цікавий екскурс «Архистратиг Михаїл – очільник війська небесного та борець зі злом», в якому зуміла охопити і розповідь про Михаїла, який став на чолі усіх ангельських сил, тому й величають його воєначальником Божого війська – архистратигом, і про образ архангела Михаїла у сакральному мистецтві, зокрема, іконописі, як невід’ємному атрибуті християнського віровчення.

Дуже цікавою була і концертна програма за участі викладачів та студентів Дрогобицького музичного фахового коледжу імені Василя Барвінського (клас викладачки Марини Бучковської). Присутні на заході почули прекрасну музику у виконанні піаністок Анастасії Луцан, Марти Бабій, Василини Лутчин, Марти Гудз, Юстини Несторівської, солістки Валентини Білас та скрипаля Юрія Печунки.

На завершення директорка музею «Дрогобиччина» Алла Гладун подякувала усім, хто долучився до цього мистецького заходу та гостям, які його відвідали.