Сонцестояння — особливе явище, яким здавна люди насолоджувалися. За рік Земля переживає дві такі події — взимку і влітку. 2023 року найдовший день і найкоротша ніч року українцям слід очікувати в середу, 21 червня о 17:57 за київським часом. Саме в цей момент центр Сонця буде проходити через найпівнічнішу точку екліптики (точка літнього сонцестояння). День літнього сонцестояння вважався серед наших предків особливо містичним і таким, який відрізняється від інших сильною енергетикою. Навіть сьогодні езотерики стверджують, що в цю дату краще вставати на заході сонця, коли енергетика перебуває на найвищому рівні. Також в цей період можна загадувати бажання, які обов’язково збудуться.

Сьогодні бориславська малеча, яка навідалась до Батьківської садиби мала можливість у доступній, ігровій формі дізнатись про день літнього сонцестояння як природнє явище, про традиції і звичаї наших пращурів, пов’язані з цим днем. Захід підготувала та провела заступник директора ДІКЗ “Нагуєвичі” з наукової роботи Лілія Хміль. 

День літнього сонцестояння в українських традиціях пов’язаний із посівним циклом та дохристиянськими віруваннями. У цей день фактично відбувалася пауза у сільськогосподарських роботах, що дозволяло присвятити час збиранню цілющих трав та купанню. Традиційні вірування пов’язують день сонцестояння із водою та вогнем, тому, крім купань, які начебто очищують душу, також було заведено палити багаття, плести вінки та водити хороводи.

Крім того, люди намагалися встати вдосвіта, аби вмитися нічною росою, яка начебто допомагала зберегти молодість, та зустріти схід сонця і зарядитися його літньою силою.

Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі» і надалі продовжує серію лекцій про дітей та внуків Івана Франка, їхніх друзів і знайомих. Багато з них залишили величезний вклад у розвиток української філології, бібліографії, культурології. Ось, для прикладу близькі подруги внучки Івана Франка – Зеновії були відомі особистості – Марія Вальо та Уляна Єдлінська.

Про Марію Вальо – багаторічну працівницю Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, визначну дослідницю бібліографічної спадщини Івана Франка – вже розповідалося у стінах нашого музею. То ж сьогодні відбулася ще одна цікава лекція-спогад про не менш відому подругу Зеновії Франко – Уляну Єдлінську. Для учасників гуртка «Екобойки» з селища міського типу Бориня, які навчаються в Турківській гімназії №1 ім. О. Ільницького лекцію провела наукова співробітниця музею Галина Топільницька. Учням було цікаво почути про свою землячку, адже Уляна Єдлінська народилася 7 червня 1924 року в місті Хирів.

Уляна Єдлінська – відомий філолог-джерелознавець, видатний український культуролог, кандидат філологічних наук з 1956 року, дійсний член НТШ з 1992 року.

В 1949 році закінчила Львівський державний університет імені Івана Франка.  Протягом 1949-1972 років працювала в системі АН УРСР – спочатку у Львівському відділі Інституту мовознавства, з 1951 року – в Інституті суспільних наук.

Звільнена в 1972 році в період репресій проти національно свідомої інтелігенції.

Ось, як вона згадує цей період свого життя у «Спогадах про Марію Вальо»: «Переломним став 1972 рік – рік посилення репресій проти української інтелігенції, зокрема, вчених. Нас трьох – Марійку (Вальо), Ліду Коць-Григорчук і мене – було звільнено з роботи в Інституті суспільних наук АН УРСР. Наша четверта товаришка Зеня Франко в Києві разом з нами пройшла тяжкі випробування і переживання – вона зазнала політичних цькувань і провокацій – її змушували публічно каятися і відрікатися. В нашому житті розпочався новий етап – Марійка тут же почала працювати в академічній бібліотеці у Львові, а ми з Лідою ще рік були безробітними. І щойно потім нас обох, а також Ярослава Дашкевича (звільненого тоді з Музею етнографії), взяли на роботу до Історичного архіву УРСР у Львові. Тут ми зіткнулися з невідомими для нас завданнями, змушені були освоювати специфіку архівної справи, історії, допоміжних історичних дисциплін. Мої майже 18 років праці в архіві залишили по собі наукові й людські контакти, які збереглися на все життя».

У 1974-1989 роках Уляна Єдлінська працювала науковою співробітницею, завідувачкою відділу публікацій Центрального державного історичного архіву України у Львові. З 1989 року – старшою науковою співробітницею відділу української мови Інституту суспільних наук (тепер Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, Львів).

Вона автор багатьох студій з історії української мови, дослідниця пам’яток писемності ХVII– ХVIII століть, укладач «Словника староукраїнської мови XIV–XV ст.», «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.», «Польсько-українського словника». Їй належать дослідження про визначні постаті нашої національної науки: Івана Крип’якевича, Іларіона Свєнціцького, Кирила Студинського, О. Горбача та інших.

У 2001 році нагороджена орденом Княгині Ольги 3-го ступеня. Померла Уляна Єдлінська 9 грудня 2016 року, похована у Львові.

Фонди Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» поповнилися ще однією книгою, подарованою відомою дослідницею творчості Івана Франка, докторкою філологічних наук, професоркою, Лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка у номінації «З

а вагомі досягнення у галузі україністики» Ярославою Мельник «Подзвінне Франкові». Вона упорядкувала та видала книгу цього року в дрогобицькому видавництві «Коло».

До книжки увійшло вибране з подзвінного Франкові. Це різножанрові тексти-відгуки на смерть письменника: клепсидри, телеграми, листи-співчуття, промови на похороні, некрологи, статті, спогади, поезії-присвяти, переклади поезій. Серед авторів відгуків як відомі українські культурні, політичні та громадські діячі, що знали письменника особисто, так і незнані нам ближче автори публікацій у таборовій, січовій та заокеанській пресі, що були лише на початку своєї дороги до пізнання поета.

Книжка присвячена світлій пам’яті Героя України, капітана Юрія Костика

Музей Івана Франка в Нагуєвичах висловлює вдячність Ярославі Мельник за подарований примірник книги.